Woodstock Ukraine 2016
Aug. 7th, 2016 06:51 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
dyvosnyЦьогорічний український Вудсток пройшов таки у Свіржі на території чудового замку, посеред гарних краєвидів (хоча організатори не полишають надію змінити місце проведення цього заходу). Дні фестивалю - 28, 29, 30 липня, які припадали на четвер, п'ятницю, суботу, і як завжди вхід був вільним.
Середа, 27 липня. Зранку о 6:40 на львівському вокзалі.
Прихована реклама алкоголю.
Будівля Львівського вокзалу.
Наразі ж середа. Сам фестиваль Вудсток має розпочатись з четверга, тобто із завтрашньго дня. Само собою до початку фестивалю - часу вдосталь. Тож роби що хочеш, хоч пішки йди до Свіржа. Але я поїду таки автобусом. Це буде сьогодні.
Вулиця Коротка.
Храм Ольги і Єлизавети.
Яблуко з ростучих поряд яблунь.
Підмітають територію біля Інституту комп'ютерних наук.
Трамвай. Будній день. 7:40.
Вирішив звернути на ліво і піти вулицею Карпінського.
Блукаючи між корпусів Львівської політехніки.
Собор святого Юра.
Йдучи у двір Собору.
Насолоджуючись атмосферою.
Тут у віконечках скульптури, мабуть що зображають печерних монахів. Єдине що, навщо їм поряд зі святинями людські черепи, оце питання. А загалом гарно, віддає певною містикою, чорною магією.
У саду Собору святого Юра.
Палац Яна Стики...
...або ж музей Новаківського.
У парку Івана Франка.
Іван Франко і голуб на його голові.
Напис. Таки Франко.
Універ Франка.
Табличка на універі.
Статуї, що прикрашають будівлю університету. Там людина, зображена по центру, та що з мікрофоном або морозивом у руці, на якусь тварину наступила.
Вулиця Січових Стрільців упирається в вулицю Академіка Гнатюка, тож якщо на неї звернути (піти праворуч) виходиш до проспекту Своюбоди і пам'ятнику Шевченка.
Проспект Свободи.
Поліціанти на проспекті Свободи.
А це мені щойно якісь люди вручили, на тому ж таки проспекті.
Рушаю вулицею Беринди і виходжу на Катедральну площу, де щуриться і курить таксист.
Статуї що прикрашають Катедру (Латинський катедральний собор).
Вид на КатЕдру (праворуч) і на Каплицю Боїмів (ліворуч).
Нептуняра.
Зліва - Катедра.
Загалом же це - площа Ринок.
Лев біля Львівської міської ради.
Діана. Заставлена з усіх сторін кафешками.
Книжкова барахолка біля пам'ятника Івану Федорову (це один з перших східнослов'янських друкарів).
Але те, що тут пропонують...
...ну, не знаю, для буккросингу може б і підійшло.
На голові Федорова сидить голуб.
Книжкова барахолка - вид збоку.
Сходи ведуть у сквер "На валах".
З вулиці Винниченка погляд на вежу Корнякта.
Їде трамвай по вулиці Підвальній.
Годинник перед ГлинЯнською брамой, який показує правильний час, бо і справді вже було десь так без двадцяти одинадцята.
ГлинЯнська брама.
Глуби купаються в калюжах.
Напевно сьогодні буде спекотно.
Афіша на Соборній площі.
Вулиця Пекарська виводить до Личаківського цвинтаря.
За вхід просять гроші.
Розвертаєшся, аби повернутись назад, та вже пізно - довго чекаєш коли натовп туристів повільно чимчикуючи зайде на територію цвинтаря. Їх тут автобусами возять.
Обходжу цвинтар вулицею Вахнянина. Тут ще розташований стадіон Спортивної дитячо-юнацької школи Олiмпiйського резерву, ну і десь є і сама школа.
По дорозі зустрічаються такі ось міні-скульптури.
Маоюнки під вікнами Центру творчості дітей та юнацтва.
Це власне і є Центр творчості.
Йдучи парком Погулянка.
Проходжу через діру напівзруйнованої огорожі.
Тут якась занедбана будівля.
У парку є такі ось ставки.
Заповнені бридкою зеленою жижею.
Але там щось таки живе, плаває, якась дрібна риба.
Сонце пробивається крізь дерева парку.
Інформація про парк.
Проходиш через двори до вулиці Пасічної. Тут будується храм.
По вулиці Джорджа Вашингтона міряють тиск. Поки дідусь міряє тиск, внучка сидить в калясці і намагається зрозуміти, що то йому медсестра таке робить.
Розклад на Автостанції №5. Кажуть що до Свіржа тут постійно щось їздить чи не через кожні 20-30 хвилин. Підходить все, що їде до Перемишлян.
Осьо сюди під'їжджають автобуси.
В напівпорожньому автобусі.
А це вже селище Свірж.
В напрямку фестивалю.
За огорожею - територія фесту. Це є основний вхід. Тут постійно діє огляд речей, аби хтось не проніс напої з високим вмістом алкоголю або будь що інше у скліній тарі.
Оскільки я постійно ношу наплічник, і частенько входив і виходив, то це найбільше дратувало, цей постійний шмон, тим паче, при бажанні, пронести щось недозволене можна було запросто іншими шляхами.
На цьому місці оглядачі змінювались. Ось ці от найсимпатичніші. Ще без спеціальних футболок волонтерів, адже фест розпочнеться тільки завтра з обіду. Тож зрештою радує що вже впускають на територію і дозволяють розміститись.
Тож я обираю де й собі розкласти намет.
От Андрій і Олексій пропонують не ставити намет на пекучому сонці, а приєднатися до них, адже тут ростуть дерева. Є тінь.
Ну, так, по хорошому просять. Добрі і дружелюбні люди. Як бачите.
Тож я зупиняюсь тут. Ставлю поряд намет. Це Ростислав, Ростик, Ростикова дівчина та Олексій. Наступного дня, правда, коли приїдуть люди, що арендували місця неподалік основної дороги для продажу пива, та надання послуг з куріння кальяну, втрутяться в розташування наметів. Доведеться свій намет відсунути, аби ті змогли розставити свої торгівельні шатри.
Андрій їсть яблуко.
Люди підходять і повірте, через день тут яблуку не буде де впасти (а тут доречі таки яблуні ростуть) - все буде заставлене наметами.
Рогортання тенту.
Згодом це перетвориться на чи не закриту з усіх боків хижину.
Ростик загострює кілки.
Загалом у цьому спорудженому шалаші планують влаштовувати барабанні лжеми.
Я йде гуляти територією.
Навколо кипить робота з приготування до фестивалю.
Чуваки розвантажують фури...
...з якимсь напоєм.
Озеро.
Замок. Тут у його підніжжя постануть шатри-кухні, які готуватимуть їжу для фестивальщиків.
Якщо піти на право і спуститися вниз, то натрапиш на облаштований душ та, трохи далі, умивальники.
Вертаю назад. Організатори кухонь чекають на підвіз відповідного обладнання, продуктів, підключають електрику.
В той же час іншим залишається лишень насолоджуватись буттям.
Полишив територію фесту. Чорні кури.
Одна з трьох крамниць селища.
Церква.
Люди, які приходять на фест, займають місця для своїх.
Зайняті місця, як правило, позначають мотком туалетного паперу.
Книги, які читають люди.
Облаштування кухонь продовжується.
Неподалік умивальників дозволено палити вогнища і готувати собі їжу.
А вночі тривало налаштування освітлення головної сцени.
Наступний день. Четвер. Прокидаєшся і думаєш, ну що, почався фест чи ще ні?
Сніданок.
Сніданок придає сили на цілий день.
Люди миються.
Умиваються та чистять зуби.
Ростислав пригощає неймовірно смачними пирогами. Просто смакота, а не пироги.
О, кухні вже майже готові.
Тут вже розпочинаються медитації і різні духовні і фізичні практики, які триватимуть упродовж всього фесту.
Розклад занять.
Вже зараз дівчина співає мантри.
Дзвіночки.
Погляд з духовних шатрів на замок.
А це текст пісень, які співають в шатрі. Одна строчка - одна пісня. Просто цю фразу виспівують енну кількість разів протягом як мінімум 10-15 хвилин, хоча така пісня може тривати безкінечно.
Згодом тут буде багато людей.
На шатрі підвішено кулі...
...і квіточки у банці.
Листівочки на роздачу.
Основна тематика - йога, вегетаріанство.
Кожен визначає свої переваги вегетаріанства.
Дзига сіла на моє плече.
Медитативні пісні тривають.
Вздовж доріжки потроху розміщуються учасники ярмарку.
Розкладають свій товар.
Різноманіття амулетиків.
Починаються саундчеки гуртів, які виступатимуть ввечері на головній сцені. Наразі налаштовує звук гурт TaRuta.
Йду у дворик замку.
Напис на Свірзькому замку.
Але у дворик наразі пускають не всіх. Кажуть що всіх пускатимуть після 12-ої. Схоже організатори і волонтери проводять там свої збори.
Тож йду до озера.
В якому радісно купаються люди.
Наметів у підніжжя замку більшає.
Плавають човни.
У кожного свої розваги.
Ось тут, приблизно на цьому місці, розклали свій намет Василь і Михайлина (прекрасні люди з Шипоту). Василь позичив отим ось хлопцям, що на фото, свою гітару, тож ті грають і співають, а ми собі сидимо, про щось говоримо.
На Вудстоці є і мала сцена, яка зазвичай працювала протягом ночі, саме тоді, коли я зазвичай спав. Наразі на малій сцені проводить свій саунд-чек гурт Звукі Землі та співають свій шикарний хіт "Регги іграет громко", чи може ця пісня має назву "Унесенные ветром". Коли ж вони виступатимуть, годині так о другій ночі, я в цей час спатиму.
Ось вона - мала сцена.
І нарешті впускають у дворик замку. А там - Аня (дівчина, з якою познайомився на Гайда-фесті). Тут на Вудстоці вона влаштувалась волонтером, хоч мабуть ще пару днів тому про волонтерство і не думала, і взагалі мабуть не збиралась на цей фест їхати. А вийшло ось так.
Аня - волонтер на Вудстоці 2016. Цікаво, їм ці червоні футболочки в дарунок залишають?
В шатрі Хеппі Вілідж проводять заняття з орігамі.
На Вудстоці очікується потужний драйв.
Яблуня і наметове містечко на свірзьких схилах.
У дворику замку...
...прикріплене до стіни...
...ксерокопія газетної статті...
про Свірзький замок.
Намети. Розмотаний туалетний папір, як зайняте місце для друзів. Замок.
Єдинороги на Вудстоці.
Чарівні котики, які потребують обійм.
А це вже біля сцени.
Маппет-шоу :)
Проліски на екрані.
Виступ гурту "ONE LIGHT INSIDE". Найбільш сподобалась їхня пісня "Stay with me", в якій дитина, яка щойно зародилась в маминому животику просить залишити її в живих (тобто не робити аборт). В ютюбі знайшов акустичну версію цієї пісні:
Дівчата біля сцени.
Дракоши на території фесту.
Кухні вже почали працювати, і вже готові деякі страви.
На Вудсток приходять різні люди.
Виступ чергового гурту.
Гурт має назву "Её". Ось одразу три пісні в одному їхньому кліпі:
гурт "Её"
Чуваки на стінах замку.
Потім виступав гурт "ШАNА".
Одна з найцікавіших пісень цього гурту - "Малюк". Її вони виконали на Вудстоці. На цю пісню у гурту "ШАNА" є кліп:
Гітарист гурту
Все ще виступає гурт "ШАNА".
Гурт "TaRuta". Кліп гурту:
Хороводи під музику "TaRuta"
Під час їхнього виступу пішов дощ. Додивившись їх виступ до кінця, я вирішив все ж сховатись від дощу, подалі від мокрої, вогкої ночі в намет, де укутавшись в спальник миттю заснув.
П'ятниця. Це є вже другий день фесту. Хоча для мене він останній, тому що запланував завтра (в суботу) повернутись у Львів, аби ввечері сісти на потяг і рушити до Києва. Хочу встигнути відвідати ще один чудовий фест - VEDALIFE який цими днями проходить в Києві на Трухановому острові.
Але попереду ще цілий день Вудстоку.
Ранкове сонце лягає променями на замок.
Хтось примудрився на самому замку ще й намет розкласти.
Традиційні ранкові водні процедури.
А це біля магазинів Свіржа.
Футболка у чувака свідчить, що це відбувається п'ятий ювілейний Вудсток в Україні.
Посиденьки у підніжжя замку...
...з гітарою.
Зазвичай люди у дворик замку заходили перш за все з метою...
...постояти у черзі щоб здати а потім отримати зарядженими свої електронні гаджети, телефони тощо. Тут працювала платна підзарядка всіх цих електронних штук.
Замкові стіни.
Замок і дерево.
Фестивальні харчевні.
Стрільбіще з луків.
На другий день фесту біля душевих та умивальників було вже фактично болото.
Замок, прапор, харчевні.
Тим часом у дворику замку було організовано спілкування з лідером гурту Мері. Гурт досить відомий, дуже попсовий правда, але тема для розмов була серйозна.
Говорили наскільки важливою все ж таки є підтримка української мови.
Фестивальщикам чіпляють на руку паперовий браслет. Дехто з фестивальщиків певно наполіг, щоб йому почепили на ногу. Може йому так зручніше :)
Дискусія з Віктором Винником триває.
Черга на зарядження гаджетів теж вчасно отримала розвагу, не просто так стояти, а ще й слухати лідера гурту Мері.
Озеро. Замок. Намети.
Тут я ще одну прекрасну (і вже знайому) людину зустрів. Соля Буквоїдка. Шипіт - форева! Загалом же так виходить, що знаходять в основному мене, а не я. Я вічно в якійсь прострації, літаю в небесах. Соля сказала що бачила і Михайлину з Василем, я теж зізнався, що вони мене також тут знайшли.
Божественний плов, що його готують в одній з фестивальних харчевень (харчевня ШТАБ). Це дуже смачний ВЕГАНСЬКИЙ плов. Без м'яса. Реально. Він доречі з родзинками (про це можуть дізнатись тільки ті хто його спробував). Всі інші (ті що пожирачі м'яса) хмикали на цю зазначену в меню веганську страву і казали одне одному, що типу плов без бараніни це не плов. Теж мені знавці :) Плов буває різним.
На другий день фесту таки з'явилась нормально надрукований розклад подій і виступів на сценах Вудстока-2016. А то програмку мали тільки волонтери і то, це була ксерокопія на маленькому клаптику паперу.
Бур'яни і озеро.
Очерет.
Вода.
Виступ на малій сцені. Як було написано вище, ця сцена працювала в основному вночі, але вдень перед початком виступів на головній сцені, тут на малій встигали виступити пару гуртів.
Вантажівка підвозить в одну з працюючих на території фесту кухонь-харчевень напої та інші продукти.
Вид на озеро з наметового містечка.
Хеппі-вілідж. Безкінечні монотонні мантри...
...які встигли приспати не одну людину фесту.
Закоханий в жирафку.
Це те, що можна придбати вздовж основної дороги території фесту.
А це за територією фесту місцеві також не полишають нагоди підзаробити. Нагодувати своїми домашніми стравами фестивальщиків. Деякі селяни взагалі у своєму дворі поставли стіл, а на заборі повісили меню, де фігурували такі страви як борщ, налисники, компот за дві гривні склянка тощо.
По пиво та інший алкоголь люди в основному ходили в крамниці. Ну, там ще морозиво, хліб, овочі та інші продукти. Поглинають все це за малочисельними столиками, або на східцях...
...або на лавці автобусної зупинки.
Де панки розливають...
...і п'ють колу.
Так виглядає автобусна зупинка села Свірж. Зі Львова сюди автобус довезе за 18 грн. Назад - та сама ціна.
Зі скляними пляшками на фест не можна, тож все це випивається тут, одразу ж біля крамниці.
В одному з приміщень Свірзького замку працювала варенична.
Замовлені вареники слід чекати хвилин 10-15.
Я от сидів чекав і милувався отою кількістю пляшок з лимонадом, що їх вигружали хлопці в середу. Думаю, якщо не встигнуть продати (а фактично лишилось трохи більше доби до кінця феста), доведеться їм скоріш за все грузити все назад.
Але тут мені разом з варениками вручають пляшку. Кажуть подарунок. Жаль що я таке не вживаю. Я звісно спробував, думав що сподобається, але ні, це не моє. Коротше, вже у наметовому містечку віддав цей напій Ростиславу, розказав що там це на шару роздають, і вони теж з хлопцями одразу вирішили піти по вареники. Я показав де.
Час від часу траплявся невеличкий дощ. Гримкотіло. На головній сцені вже почалися виступи.
Від дощу ховались хто як міг...
...кому як було зручніше :)
Йде дощ.
Зрештою на цей дощ можна було і не зважати. Трошечки легенько покрапав і зник.
Хтось відправляється у мандри на надувній кулі.
Вечоріє.
Люди пливуть озером на байдарці...
...насолоджуючись при цьому заходом сонця.
А це ось зліва розташована та сама харчевня "ШТАБ", де продають веганський плов.
На Свірж впала ніч і на сцені з'явився гурт Кімната Гретхен.
Фестивальщики від них шаленіють, достатьо лишень поглянути на короткий запис їх виступу, який вівся зі сцени:
А це відривався на сцені гурт "ФІОЛЕТ". У цього гурту є дуже класні пісні, які мені до вподоби ("Люблю тебе", "Ми не одні", "2000-ні", "Касети"), але нажаль вони виконані не були. Ось кліп на одну з таких пісень, яку б із задоволенням би послухав зі сцени:
Концерт тривав і надалі.
Кухні годували фестивальщиків.
Наступного дня, в суботу, я в переповненому автобусі повернувся у Львів до автостанції №5, звідти маршруткою до Підвальної.
Голуб на голові Шевченка.
Янгол перед оперним театром.
Львівська опера.
Стихійна торгова крапка десь по вулиці Городоцькій.
Храм святих Ольги і Єлизавети.
Всередині храму.
Це школа №55.
А це ще одна школа.
Далі зайшов у двір Палацу Потоцьких.
Сам палац.
На проспекті Свободи наречені танцюють під "Харе Крішна"
На ринку картин і антикваріату "Вернісаж" (неподалік проспекту Свободи, на розі вулиць Лесі Українки та Театральної, Вічева площа)
Картини на ринку "Вернісаж".
Поряд з ринком - Преображенська церква. Безкінечні вінчання.
Магазинчик хендмейдовських речей "Правда Б". Вони є і в Києві. Багато чув, але жодного разу ще не заходив.
Тож є нагода завітати в "Правду Б" в перший раз.
Попадаю в дворик.
Тут коти.
Кіт.
Над головою купа одягу.
Йду далі, і ось двері до магазину.
Ось, яка вона, ця "Правда Б" :)
Продається одяг і безліч дрібних сувенірних речей.
А це по цій же вулиці Вірменській де і "Правда Б" - пам'ятник усмішці. Перед галереєю і власне ж мистецьким об'єднанням "Дзига". Тут поряд купа міні-ресторанів працює.
В галереї "Дзига".
Виставка фотографій ветеранів другої світової війни, причому з різних країн. Це з Росії.
Це з Греції.
Це з Японії. Мені цікавими були саме оздоблення їхніх помешкань. Я навіть не звертав уваги на те, що вони ветерани. Ці люди були мені цікавими просто як представники інших країн, те як обстановка помешкань відображає їхню культуру, їх стиль життя.
Це з Казахстана.
Америка.
Інформація про виставку.
На площі Ринок.
Будинок №3
Це я не пам'ятаю де.
Етнічна музика на розі вулиць Друкарська і Вірменська.
Пам'ятна дошка Юркові Покальчуку - письменнику, музиканту і не тільки.
Книгарня Старого Лева на площі Ринок.
Бандуристка.
Космонавт-гітарист.
Фонтан біля опери.
Експлуатація коней за для розваг.
Що там, ковбасу роздають?
Нє, у шахи грають.
Вогники і обгорнуті дерева по вулиці Січових Стрільців.
На тому ж розі Вірменської і Друкарської де грала етнічну музику дівчина.
Тепер вже Богдан Кухта читає свої вірші.
Потім мене знайшов Ростик, який з Вудстока поїхав наче ще вчора, бо зі своєю групою мав дати десь концерт. Це ми в Італійському дворику.
А це вже на площі Ринок Ростикова група готується до виступу.
Вони грають кавера на зарубіжні рокові (RHCP, Linkin Park, Nirvana) і не тільки хіти.
Виконують хіт як музичний твір (без співу) в симфонічній обробці (за допомогою двох скрипок).
Це звучить дуже гарно.
Вони називаються Satori Band
А мені вже час йти на вокзал.
Проходячи повз Собр святого Юра та пам'ятник Митрополиту Андрею.
Середа, 27 липня. Зранку о 6:40 на львівському вокзалі.
Прихована реклама алкоголю.
Будівля Львівського вокзалу.
Наразі ж середа. Сам фестиваль Вудсток має розпочатись з четверга, тобто із завтрашньго дня. Само собою до початку фестивалю - часу вдосталь. Тож роби що хочеш, хоч пішки йди до Свіржа. Але я поїду таки автобусом. Це буде сьогодні.
Вулиця Коротка.
Храм Ольги і Єлизавети.
Яблуко з ростучих поряд яблунь.
Підмітають територію біля Інституту комп'ютерних наук.
Трамвай. Будній день. 7:40.
Вирішив звернути на ліво і піти вулицею Карпінського.
Блукаючи між корпусів Львівської політехніки.
Собор святого Юра.
Йдучи у двір Собору.
Насолоджуючись атмосферою.
Тут у віконечках скульптури, мабуть що зображають печерних монахів. Єдине що, навщо їм поряд зі святинями людські черепи, оце питання. А загалом гарно, віддає певною містикою, чорною магією.
У саду Собору святого Юра.
Палац Яна Стики...
...або ж музей Новаківського.
У парку Івана Франка.
Іван Франко і голуб на його голові.
Напис. Таки Франко.
Універ Франка.
Табличка на універі.
Статуї, що прикрашають будівлю університету. Там людина, зображена по центру, та що з мікрофоном або морозивом у руці, на якусь тварину наступила.
Вулиця Січових Стрільців упирається в вулицю Академіка Гнатюка, тож якщо на неї звернути (піти праворуч) виходиш до проспекту Своюбоди і пам'ятнику Шевченка.
Проспект Свободи.
Поліціанти на проспекті Свободи.
А це мені щойно якісь люди вручили, на тому ж таки проспекті.
Рушаю вулицею Беринди і виходжу на Катедральну площу, де щуриться і курить таксист.
Статуї що прикрашають Катедру (Латинський катедральний собор).
Вид на КатЕдру (праворуч) і на Каплицю Боїмів (ліворуч).
Нептуняра.
Зліва - Катедра.
Загалом же це - площа Ринок.
Лев біля Львівської міської ради.
Діана. Заставлена з усіх сторін кафешками.
Книжкова барахолка біля пам'ятника Івану Федорову (це один з перших східнослов'янських друкарів).
Але те, що тут пропонують...
...ну, не знаю, для буккросингу може б і підійшло.
На голові Федорова сидить голуб.
Книжкова барахолка - вид збоку.
Сходи ведуть у сквер "На валах".
З вулиці Винниченка погляд на вежу Корнякта.
Їде трамвай по вулиці Підвальній.
Годинник перед ГлинЯнською брамой, який показує правильний час, бо і справді вже було десь так без двадцяти одинадцята.
ГлинЯнська брама.
Глуби купаються в калюжах.
Напевно сьогодні буде спекотно.
Афіша на Соборній площі.
Вулиця Пекарська виводить до Личаківського цвинтаря.
За вхід просять гроші.
Розвертаєшся, аби повернутись назад, та вже пізно - довго чекаєш коли натовп туристів повільно чимчикуючи зайде на територію цвинтаря. Їх тут автобусами возять.
Обходжу цвинтар вулицею Вахнянина. Тут ще розташований стадіон Спортивної дитячо-юнацької школи Олiмпiйського резерву, ну і десь є і сама школа.
По дорозі зустрічаються такі ось міні-скульптури.
Маоюнки під вікнами Центру творчості дітей та юнацтва.
Це власне і є Центр творчості.
Йдучи парком Погулянка.
Проходжу через діру напівзруйнованої огорожі.
Тут якась занедбана будівля.
У парку є такі ось ставки.
Заповнені бридкою зеленою жижею.
Але там щось таки живе, плаває, якась дрібна риба.
Сонце пробивається крізь дерева парку.
Інформація про парк.
Проходиш через двори до вулиці Пасічної. Тут будується храм.
По вулиці Джорджа Вашингтона міряють тиск. Поки дідусь міряє тиск, внучка сидить в калясці і намагається зрозуміти, що то йому медсестра таке робить.
Розклад на Автостанції №5. Кажуть що до Свіржа тут постійно щось їздить чи не через кожні 20-30 хвилин. Підходить все, що їде до Перемишлян.
Осьо сюди під'їжджають автобуси.
В напівпорожньому автобусі.
А це вже селище Свірж.
В напрямку фестивалю.
За огорожею - територія фесту. Це є основний вхід. Тут постійно діє огляд речей, аби хтось не проніс напої з високим вмістом алкоголю або будь що інше у скліній тарі.
Оскільки я постійно ношу наплічник, і частенько входив і виходив, то це найбільше дратувало, цей постійний шмон, тим паче, при бажанні, пронести щось недозволене можна було запросто іншими шляхами.
На цьому місці оглядачі змінювались. Ось ці от найсимпатичніші. Ще без спеціальних футболок волонтерів, адже фест розпочнеться тільки завтра з обіду. Тож зрештою радує що вже впускають на територію і дозволяють розміститись.
Тож я обираю де й собі розкласти намет.
От Андрій і Олексій пропонують не ставити намет на пекучому сонці, а приєднатися до них, адже тут ростуть дерева. Є тінь.
Ну, так, по хорошому просять. Добрі і дружелюбні люди. Як бачите.
Тож я зупиняюсь тут. Ставлю поряд намет. Це Ростислав, Ростик, Ростикова дівчина та Олексій. Наступного дня, правда, коли приїдуть люди, що арендували місця неподалік основної дороги для продажу пива, та надання послуг з куріння кальяну, втрутяться в розташування наметів. Доведеться свій намет відсунути, аби ті змогли розставити свої торгівельні шатри.
Андрій їсть яблуко.
Люди підходять і повірте, через день тут яблуку не буде де впасти (а тут доречі таки яблуні ростуть) - все буде заставлене наметами.
Рогортання тенту.
Згодом це перетвориться на чи не закриту з усіх боків хижину.
Ростик загострює кілки.
Загалом у цьому спорудженому шалаші планують влаштовувати барабанні лжеми.
Я йде гуляти територією.
Навколо кипить робота з приготування до фестивалю.
Чуваки розвантажують фури...
...з якимсь напоєм.
Озеро.
Замок. Тут у його підніжжя постануть шатри-кухні, які готуватимуть їжу для фестивальщиків.
Якщо піти на право і спуститися вниз, то натрапиш на облаштований душ та, трохи далі, умивальники.
Вертаю назад. Організатори кухонь чекають на підвіз відповідного обладнання, продуктів, підключають електрику.
В той же час іншим залишається лишень насолоджуватись буттям.
Полишив територію фесту. Чорні кури.
Одна з трьох крамниць селища.
Церква.
Люди, які приходять на фест, займають місця для своїх.
Зайняті місця, як правило, позначають мотком туалетного паперу.
Книги, які читають люди.
Облаштування кухонь продовжується.
Неподалік умивальників дозволено палити вогнища і готувати собі їжу.
А вночі тривало налаштування освітлення головної сцени.
Наступний день. Четвер. Прокидаєшся і думаєш, ну що, почався фест чи ще ні?
Сніданок.
Сніданок придає сили на цілий день.
Люди миються.
Умиваються та чистять зуби.
Ростислав пригощає неймовірно смачними пирогами. Просто смакота, а не пироги.
О, кухні вже майже готові.
Тут вже розпочинаються медитації і різні духовні і фізичні практики, які триватимуть упродовж всього фесту.
Розклад занять.
Вже зараз дівчина співає мантри.
Дзвіночки.
Погляд з духовних шатрів на замок.
А це текст пісень, які співають в шатрі. Одна строчка - одна пісня. Просто цю фразу виспівують енну кількість разів протягом як мінімум 10-15 хвилин, хоча така пісня може тривати безкінечно.
Згодом тут буде багато людей.
На шатрі підвішено кулі...
...і квіточки у банці.
Листівочки на роздачу.
Основна тематика - йога, вегетаріанство.
Кожен визначає свої переваги вегетаріанства.
Дзига сіла на моє плече.
Медитативні пісні тривають.
Вздовж доріжки потроху розміщуються учасники ярмарку.
Розкладають свій товар.
Різноманіття амулетиків.
Починаються саундчеки гуртів, які виступатимуть ввечері на головній сцені. Наразі налаштовує звук гурт TaRuta.
Йду у дворик замку.
Напис на Свірзькому замку.
Але у дворик наразі пускають не всіх. Кажуть що всіх пускатимуть після 12-ої. Схоже організатори і волонтери проводять там свої збори.
Тож йду до озера.
В якому радісно купаються люди.
Наметів у підніжжя замку більшає.
Плавають човни.
У кожного свої розваги.
Ось тут, приблизно на цьому місці, розклали свій намет Василь і Михайлина (прекрасні люди з Шипоту). Василь позичив отим ось хлопцям, що на фото, свою гітару, тож ті грають і співають, а ми собі сидимо, про щось говоримо.
На Вудстоці є і мала сцена, яка зазвичай працювала протягом ночі, саме тоді, коли я зазвичай спав. Наразі на малій сцені проводить свій саунд-чек гурт Звукі Землі та співають свій шикарний хіт "Регги іграет громко", чи може ця пісня має назву "Унесенные ветром". Коли ж вони виступатимуть, годині так о другій ночі, я в цей час спатиму.
Ось вона - мала сцена.
І нарешті впускають у дворик замку. А там - Аня (дівчина, з якою познайомився на Гайда-фесті). Тут на Вудстоці вона влаштувалась волонтером, хоч мабуть ще пару днів тому про волонтерство і не думала, і взагалі мабуть не збиралась на цей фест їхати. А вийшло ось так.
Аня - волонтер на Вудстоці 2016. Цікаво, їм ці червоні футболочки в дарунок залишають?
В шатрі Хеппі Вілідж проводять заняття з орігамі.
На Вудстоці очікується потужний драйв.
Яблуня і наметове містечко на свірзьких схилах.
У дворику замку...
...прикріплене до стіни...
...ксерокопія газетної статті...
про Свірзький замок.
Намети. Розмотаний туалетний папір, як зайняте місце для друзів. Замок.
Єдинороги на Вудстоці.
Чарівні котики, які потребують обійм.
А це вже біля сцени.
Маппет-шоу :)
Проліски на екрані.
Виступ гурту "ONE LIGHT INSIDE". Найбільш сподобалась їхня пісня "Stay with me", в якій дитина, яка щойно зародилась в маминому животику просить залишити її в живих (тобто не робити аборт). В ютюбі знайшов акустичну версію цієї пісні:
Дівчата біля сцени.
Дракоши на території фесту.
Кухні вже почали працювати, і вже готові деякі страви.
На Вудсток приходять різні люди.
Виступ чергового гурту.
Гурт має назву "Её". Ось одразу три пісні в одному їхньому кліпі:
гурт "Её"
Чуваки на стінах замку.
Потім виступав гурт "ШАNА".
Одна з найцікавіших пісень цього гурту - "Малюк". Її вони виконали на Вудстоці. На цю пісню у гурту "ШАNА" є кліп:
Гітарист гурту
Все ще виступає гурт "ШАNА".
Гурт "TaRuta". Кліп гурту:
Хороводи під музику "TaRuta"
Під час їхнього виступу пішов дощ. Додивившись їх виступ до кінця, я вирішив все ж сховатись від дощу, подалі від мокрої, вогкої ночі в намет, де укутавшись в спальник миттю заснув.
П'ятниця. Це є вже другий день фесту. Хоча для мене він останній, тому що запланував завтра (в суботу) повернутись у Львів, аби ввечері сісти на потяг і рушити до Києва. Хочу встигнути відвідати ще один чудовий фест - VEDALIFE який цими днями проходить в Києві на Трухановому острові.
Але попереду ще цілий день Вудстоку.
Ранкове сонце лягає променями на замок.
Хтось примудрився на самому замку ще й намет розкласти.
Традиційні ранкові водні процедури.
А це біля магазинів Свіржа.
Футболка у чувака свідчить, що це відбувається п'ятий ювілейний Вудсток в Україні.
Посиденьки у підніжжя замку...
...з гітарою.
Зазвичай люди у дворик замку заходили перш за все з метою...
...постояти у черзі щоб здати а потім отримати зарядженими свої електронні гаджети, телефони тощо. Тут працювала платна підзарядка всіх цих електронних штук.
Замкові стіни.
Замок і дерево.
Фестивальні харчевні.
Стрільбіще з луків.
На другий день фесту біля душевих та умивальників було вже фактично болото.
Замок, прапор, харчевні.
Тим часом у дворику замку було організовано спілкування з лідером гурту Мері. Гурт досить відомий, дуже попсовий правда, але тема для розмов була серйозна.
Говорили наскільки важливою все ж таки є підтримка української мови.
Фестивальщикам чіпляють на руку паперовий браслет. Дехто з фестивальщиків певно наполіг, щоб йому почепили на ногу. Може йому так зручніше :)
Дискусія з Віктором Винником триває.
Черга на зарядження гаджетів теж вчасно отримала розвагу, не просто так стояти, а ще й слухати лідера гурту Мері.
Озеро. Замок. Намети.
Тут я ще одну прекрасну (і вже знайому) людину зустрів. Соля Буквоїдка. Шипіт - форева! Загалом же так виходить, що знаходять в основному мене, а не я. Я вічно в якійсь прострації, літаю в небесах. Соля сказала що бачила і Михайлину з Василем, я теж зізнався, що вони мене також тут знайшли.
Божественний плов, що його готують в одній з фестивальних харчевень (харчевня ШТАБ). Це дуже смачний ВЕГАНСЬКИЙ плов. Без м'яса. Реально. Він доречі з родзинками (про це можуть дізнатись тільки ті хто його спробував). Всі інші (ті що пожирачі м'яса) хмикали на цю зазначену в меню веганську страву і казали одне одному, що типу плов без бараніни це не плов. Теж мені знавці :) Плов буває різним.
На другий день фесту таки з'явилась нормально надрукований розклад подій і виступів на сценах Вудстока-2016. А то програмку мали тільки волонтери і то, це була ксерокопія на маленькому клаптику паперу.
Бур'яни і озеро.
Очерет.
Вода.
Виступ на малій сцені. Як було написано вище, ця сцена працювала в основному вночі, але вдень перед початком виступів на головній сцені, тут на малій встигали виступити пару гуртів.
Вантажівка підвозить в одну з працюючих на території фесту кухонь-харчевень напої та інші продукти.
Вид на озеро з наметового містечка.
Хеппі-вілідж. Безкінечні монотонні мантри...
...які встигли приспати не одну людину фесту.
Закоханий в жирафку.
Це те, що можна придбати вздовж основної дороги території фесту.
А це за територією фесту місцеві також не полишають нагоди підзаробити. Нагодувати своїми домашніми стравами фестивальщиків. Деякі селяни взагалі у своєму дворі поставли стіл, а на заборі повісили меню, де фігурували такі страви як борщ, налисники, компот за дві гривні склянка тощо.
По пиво та інший алкоголь люди в основному ходили в крамниці. Ну, там ще морозиво, хліб, овочі та інші продукти. Поглинають все це за малочисельними столиками, або на східцях...
...або на лавці автобусної зупинки.
Де панки розливають...
...і п'ють колу.
Так виглядає автобусна зупинка села Свірж. Зі Львова сюди автобус довезе за 18 грн. Назад - та сама ціна.
Зі скляними пляшками на фест не можна, тож все це випивається тут, одразу ж біля крамниці.
В одному з приміщень Свірзького замку працювала варенична.
Замовлені вареники слід чекати хвилин 10-15.
Я от сидів чекав і милувався отою кількістю пляшок з лимонадом, що їх вигружали хлопці в середу. Думаю, якщо не встигнуть продати (а фактично лишилось трохи більше доби до кінця феста), доведеться їм скоріш за все грузити все назад.
Але тут мені разом з варениками вручають пляшку. Кажуть подарунок. Жаль що я таке не вживаю. Я звісно спробував, думав що сподобається, але ні, це не моє. Коротше, вже у наметовому містечку віддав цей напій Ростиславу, розказав що там це на шару роздають, і вони теж з хлопцями одразу вирішили піти по вареники. Я показав де.
Час від часу траплявся невеличкий дощ. Гримкотіло. На головній сцені вже почалися виступи.
Від дощу ховались хто як міг...
...кому як було зручніше :)
Йде дощ.
Зрештою на цей дощ можна було і не зважати. Трошечки легенько покрапав і зник.
Хтось відправляється у мандри на надувній кулі.
Вечоріє.
Люди пливуть озером на байдарці...
...насолоджуючись при цьому заходом сонця.
А це ось зліва розташована та сама харчевня "ШТАБ", де продають веганський плов.
На Свірж впала ніч і на сцені з'явився гурт Кімната Гретхен.
Фестивальщики від них шаленіють, достатьо лишень поглянути на короткий запис їх виступу, який вівся зі сцени:
А це відривався на сцені гурт "ФІОЛЕТ". У цього гурту є дуже класні пісні, які мені до вподоби ("Люблю тебе", "Ми не одні", "2000-ні", "Касети"), але нажаль вони виконані не були. Ось кліп на одну з таких пісень, яку б із задоволенням би послухав зі сцени:
Концерт тривав і надалі.
Кухні годували фестивальщиків.
Наступного дня, в суботу, я в переповненому автобусі повернувся у Львів до автостанції №5, звідти маршруткою до Підвальної.
Голуб на голові Шевченка.
Янгол перед оперним театром.
Львівська опера.
Стихійна торгова крапка десь по вулиці Городоцькій.
Храм святих Ольги і Єлизавети.
Всередині храму.
Це школа №55.
А це ще одна школа.
Далі зайшов у двір Палацу Потоцьких.
Сам палац.
На проспекті Свободи наречені танцюють під "Харе Крішна"
На ринку картин і антикваріату "Вернісаж" (неподалік проспекту Свободи, на розі вулиць Лесі Українки та Театральної, Вічева площа)
Картини на ринку "Вернісаж".
Поряд з ринком - Преображенська церква. Безкінечні вінчання.
Магазинчик хендмейдовських речей "Правда Б". Вони є і в Києві. Багато чув, але жодного разу ще не заходив.
Тож є нагода завітати в "Правду Б" в перший раз.
Попадаю в дворик.
Тут коти.
Кіт.
Над головою купа одягу.
Йду далі, і ось двері до магазину.
Ось, яка вона, ця "Правда Б" :)
Продається одяг і безліч дрібних сувенірних речей.
А це по цій же вулиці Вірменській де і "Правда Б" - пам'ятник усмішці. Перед галереєю і власне ж мистецьким об'єднанням "Дзига". Тут поряд купа міні-ресторанів працює.
В галереї "Дзига".
Виставка фотографій ветеранів другої світової війни, причому з різних країн. Це з Росії.
Це з Греції.
Це з Японії. Мені цікавими були саме оздоблення їхніх помешкань. Я навіть не звертав уваги на те, що вони ветерани. Ці люди були мені цікавими просто як представники інших країн, те як обстановка помешкань відображає їхню культуру, їх стиль життя.
Це з Казахстана.
Америка.
Інформація про виставку.
На площі Ринок.
Будинок №3
Це я не пам'ятаю де.
Етнічна музика на розі вулиць Друкарська і Вірменська.
Пам'ятна дошка Юркові Покальчуку - письменнику, музиканту і не тільки.
Книгарня Старого Лева на площі Ринок.
Бандуристка.
Космонавт-гітарист.
Фонтан біля опери.
Експлуатація коней за для розваг.
Що там, ковбасу роздають?
Нє, у шахи грають.
Вогники і обгорнуті дерева по вулиці Січових Стрільців.
На тому ж розі Вірменської і Друкарської де грала етнічну музику дівчина.
Тепер вже Богдан Кухта читає свої вірші.
Потім мене знайшов Ростик, який з Вудстока поїхав наче ще вчора, бо зі своєю групою мав дати десь концерт. Це ми в Італійському дворику.
А це вже на площі Ринок Ростикова група готується до виступу.
Вони грають кавера на зарубіжні рокові (RHCP, Linkin Park, Nirvana) і не тільки хіти.
Виконують хіт як музичний твір (без співу) в симфонічній обробці (за допомогою двох скрипок).
Це звучить дуже гарно.
Вони називаються Satori Band
А мені вже час йти на вокзал.
Проходячи повз Собр святого Юра та пам'ятник Митрополиту Андрею.
