![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Шість (!!!) фестів за один день 2017
Коли в один день в Києві, але в різних його місцях, відбувається багато цікавих фестивалів, то бути одночасно на кожному з них - просто не реально. А от спробувати відвідати (причому деякі з них - двічі) і взяти максимум вражень з цих фестів - це можна. Крім того, я вирішив це зробити пішки, не користуючись жодним транспортом (доїзд до стартової крапки - метро Печерська - я не рахую). Отже. З поміж всіх заходів на День Києва 27 травня 2017 - попередньо обрав шість безкоштовних фестів. І мій маршрут виглядав наступним чином - Київська Фортеця неподалік метро Печерська (фестиваль KyivWeekendFest) - Золоті Ворота (Мегамарш у вишиванках) - Європейська площа (Фестиваль морозива) - Труханів острів (фестиваль Папороть) - Контрактова площа (фестиваль Podil Fest) - стадіон Старт неподалік метро Лук'янівська (фестиваль Radio Day) - повернення на Контрактову (аби встигнути на хедлайнера фестивалю Podil Fest) - і фініш на Трухановому острові (щоб встигнути на хедлайнера фестивалю Папороть).
Отже, я рушаю від метро Печерська по бульвару Лесі Українки. Минаю двори.
Знову знаходжу мурал синиці, як орієнтир, що тут десь зліва має бути вхід до Київської Фортеці.
І от я вже на території першого фестивалю. На годиннику - орієнтовно 12:00.
Єдина риса майже всіх фестів - найкрутіших гуртів вони ставлять переважно хедлайнерами на вечір, а отже всі ці хедлайнери виступатимуть на своїх фестах майже в один і той самий час. І тут доводиться вибирати. Або на цьому фесті побачити гурт TaRuta, або на Radio Day - Pianoboy, або на PodilFest - Babuci & Brothers (Бабучі і брати), або на Папороті - гурт Вій. Я вирішив встигнути побачити двох останніх.
На КиївВікендФест я прийшов надто рано. Тут навіть ще козаки сплять.
Ну, а оці хлопці потім вирішили його розбудити.
Мабуть таки одна з учасниць фесту.
Бо навколо - самі приготування. На кухнях - все тільки-тільки ставиться на вогонь.
Розкладається товар, закріплюються прикраси, триває монтаж лотків, столів.
А на цьому столі ляльки вже готові до відвідувачів.
Молодь проводить чергову репетицію відкриття фесту.
Чи так виступатимуть, чи мо одягнуть якісь костюми.
Це мені не відомо.
Я фактично піду звідси за п'ятнадцять хвилин до відкриття.
На цьому фесті розважатимуть майстер-класами. Зокрема - з малювання.
Це можливо вже відвідувачі. Біля статуетки.
Над картиною схилилась художниця - куратор майтеркласу з написання картин.
Я побув тут півгодини. І на цьому для мене цей фест закінчився навіть офіційно і не розпочавшись :)
Молодь проводить останню репетицію перед відкриттям.
І вже оголосили, що скоро все почнеться.
Принаймні я тут побачив все, що хотів, а отже йду далі, щоб встигнути на 13:00 на Золоті Ворота, де має розпочатись Мегамарш у вишиванках.
Проходжу роботів.
Жива людина, робот і картонний чувак.
На Бесарабські площі відпочивають голуби.
Я їх трохи насторожив своїм бажанням пофотографувати.
По Хрещатику пролягає маршрут для велогонки, в якій приймають як дорослі, досвідчені велогонщики з різних країн...
...так от став свідком старту молодих велогонщиків.
Вони стартували як раз тут, біля ЦУМу, рівно о 13:00, і миттєво промчались повз мене.
Я пройшов далі і вулицею Прорізною піднявся до Золотих Воріт.
А тут вже назбиралось достатньо святково одягнутих для Мегамаршу людей.
Журналісти беруть інтерв'ю у кота...
...інші на нього задивляються.
Тут знімають матеріал для своїх репортажів одночасно декілька телекомпаній.
Вони вишукують найбільш класно одягнених у такі ось вишукані вишиванки.
Дівчина з різнокольоровими кульками.
На сцену біля Ярослава Мудрого вийшов бард і заспівав гімн України, присутні співали з ним разом.
Під час виконання гімну.
Погляд на імпровізовану сцену.
Мати сину пов'язує український прапор.
Після гімну продовжились урочисті промови, а журналісти тим часом вишукували інших цікавих учасників цієї майбутньої ходи..
Ось студент українського університету.
Який сам з Китаю, але українська культура йому припала до душі. Каже, буде що рідним і друзям про Україну розповісти.
І от, о 13:30 розпочалась хода.
Люди у вишиванках рушають на Прорізну.
А ці двоє стали найпопулярнішим об'єктом фото- і відеокамер.
Ці козаки йшли попереду колони, один з них курив люльку.
Світлофор розділив колону на дві частини, і поки перші пішли далі, інші хвилину простояли тут.
І от вже переходять дорогу. Зрештою, наздогнати перших було не так вже і складно.
Тих перших, на чолі яких - колоритні козаки...
...з шаблюками.
Марш по Хрещатику. Дехто з хлопців не дуже успішно намагались переконати всіх перейти на тротуар. Адже тут, дуже рідко, і не так помітно, але все ж, час від часу, проїжджають велосипедисти - учасники велогонки. Скажімо їде, тримає швидкість, щоб показати кращий результат, а тут попереду - стільки народу.
Мегамарш пірнає у підземний перехід. Він за програмою має дійти на Труханів острів, на фест Папороть. А я затримуюсь на Європейській.
Адже тут - Фестиваль морозива, і на моєму годиннику вже 13:50.
Діти чіпляються до сніговиків.
і фотографуються з ними.
Сніговики чатують на чергову порцію обійм від дітей.
Сніговики на цьому фесті наче маніяки.
По периметру розмістилось багато яток з морозивом.
Була тут також сцена та своя концертна програма
Зокрема побачив виступ степ-виконавців.
Плитку перед Українським домом дозволили безжально розмалювати крейдою.
Ну, що ж, а мій наступний фест - Папороть.
На пішоходному мосту. 14:20.
Дєвочка, постій покишо тут.
Ей, ти куда?!
А-а-а-а!!!
Ги-ги-ги!
На Трухановому острові.
Для цього чувака - пляжний сезон відкрито.
Дніпро.
А водичка нічо так. Можна навіть вже купатись. Я ж обмежився просто прогулянкою вздовж берега по воді.
Хлопець пробує кататись на дошці.
Діти ваяють пісочні замки.
А трохи далі парусники кружляють на одному місці готуючись до парусної регати, приуроченої до Дня Києва.
Яхти - "Гонта", "Воля".
Є тут яхта з чорними вітрилами.
"Командор"
Яхти і Андріївська церква.
Спостереження за парусними яхтами з берега.
Ну, а я йду в зелені хащі, і прямую за стрілочками до основної локації фестивалю Папороть. На годиннику - 14:45.
На цьому місці показують, які види вогнищ можна розпалити. Зокрема - ось це бездимне вогнище має назву "дакота". Являє собою дві сполучені під землею між собою ямки, в одній - розпалюють вогнище, інша - слугує як віддушина.
В зелених хащах заховалась сцена. Місце її розташування принаймні я визначав тільки по звуку.
Біля сцени наразі - козацька дітвора демонструє власні вміння.
Вимахує дерев'яними мечами, серпами, палицями.
Афіша фесту і дорога далі.
Повз дерев'яні ідоли.
До майданчиків майстеркласу.
Де можна повчитись виплітати з соломи овець.
Дівчина фотографується на фоні солом'яного коня.
А це, хтось з них, мабуть є майстриня, яка знає як це все з соломи зроблено.
Поряд дівчина грає на арфі. Зокрема музику з пісні "Zombie" гурту The Cranberries. Ось фрагмент її виконання:
Головна алея фестивалю.
Тут залюбки розмалюють тіло і обличчя яскравими візерунками.
Хлопці сперечаються за право постріляти з лука.
Катаються на конях.
Вертаю назад на міст. За моїм маршрутом слід дістатись Поштової площі, а там перейти на Контрактову, де відбувається PodilFest.
Загалом он вона, Поштова площа. Звідси - рукою подати.
Пропливають катери.
На мосту.
Перехід через Дніпро. 15:30.
Підходячи до Поштової площі.
Фонтан на Поштовій.
Тут також відбуваються якісь музичні заходи. Зоврема виступає гурт "Сила Молодих".
Вулиця Петра Сагайдачного, яка веде на Контрактову.
Цей напис на Контрактові існує на постійній основі незалежно від фестивалю PodilFest.
А це вже локація, яка безпосередньо стосуються даного фестивалю. На годиннику вже 16:10. Якщо ж говорити про PodilFest, то він проводиться не вперше, і ставить за мету познайомити відвідувачів з традицією і культурою народів, що здавна населяли київський Поділ.
Біля кожної з локацій є інформативна довідка щодо того чи іншого народу Подолу.
Зокрема - це Товариство німців міста Києва, далі розташувалась Естонська громада.
На момент моєї присутності на фесті - на сцені виступали греки. В народному вбранні виконували під мінус пісні. Хоча я насправді люблю, коли все виконується на інcтрументах. А коли музика вмикається з магнітофону в записі - це не те. Тому й чекаю на вечірній виступ хедлайнерів - гурту Babuci & Brothers. Бо ті виступатимуть наживо, як власне і гурт Вій, який сподіваюсь ввечері побачити на Папороті.
Ну, а поки блукаю між рядів з харчами. Навколо всі щось їдять, смажать.
Греки кличуть всіх на танці.
Народні танці греків.
Їжа.
Ну, що ж - рушаю далі. На годиннику - 16:35.
Виходжу на вулицю Верхній Вал.
А звідти рушаю Глибочицькою...
Наступний фест - Radio Day.
Тож, поки все ще йду Глибочицькою, трохи інфи про Radio Day. Цей фест бере початок з далекого 1970-го року. Саме з цього року студенти Радіотехнічного факультету КПІ відзначають своє професійне свято "День радіо".
В цей день студентами цього факультету проводились різні урочистості, але в 2006 році, святкування вилилось, з огляду на досвід святкування таких подій в найкращих вузах Європи та США, у таку собі клубну мегавечірку під відкритим небом.
Такий формат святкування тримається і по сьогодні.
У момент, коли я проходив по Глибочицькій повз цю будівлю з годинником - почали бити куранти. Пробило п'ять разів. На годиннику - рівно 17:00.
Потім я трохи помилився і звернув на вулицю Лук'янівську, де побачив такі ось графіті.
Зрозумівши, що звернув не там де слід, вертаю назад. Милуюсь церквою.
Повертаюсь на Глибочицьку і йду далі.
По дорозі мою увагу привертає Парк Гейдара Алієва.
По стіні з орнаментом стікає вода і спадає далі по цим порогам. Такий собі ярусний фонтан.
На ярусах парку.
Територія парку.
Багатоярусний сад парку.
А це вже, мабуть, по вулиці Коперника, з якої зверну на Шолуденка і потім вийду до стадіону "Старт".
Дрімає кіт.
І от я вже біля стадіону.
От він - вхід на стадіон "Старт", на фестиваль Radio Day. На годиннику вже 17:40.
Виявилось, що згідно правил відвідування цього фесту - не можна проносити будь-яку їжу, і навіть звичайну воду. (он написано - пункт 4, друга строка цих правил)
Тож все це добро доводиться випивати і викидати в контейнер. А дехто, чомусь, просто біля контейнера позалишав. Може вирішили при поверненні забрати :)
І от, я на стадіоні.
Попід сценою - драйв.
Триває виступ DJ Miss Monique
Хедлайнером цього фесту буде Pianoboy. Я ж свій вибір зупинив на хедлайнерах інших фестів. Тож на повну насолодився музикаю DJ Miss Monique.
Отримав свою частку енергетичного заряду від її виступу. Ось фрагмент виступу DJ Miss Monique:
Лаундж-зона. Курять кальян.
Відвідувачі з придбаним на фесті напоєм.
Багато хто відпочиває на лавках.
Залишаю стадіон "Старт". Людей на вході більшає. На годиннику - 18:35.
Вздовж стадіону люди доїдають і випивають все те, що не можна проносити на фест.
Далі - виходжу на вулицю Чорновола.
Звертаю на вулицю Павлівську.
Біля прихованого за деревами будинку по вулиці Винниченка, навпроти Павлівського парку.
Десь неподалік вулиці Обсерваторної.
По вулиці Січових Стрільців. Тим часом, вже йшов невеличкий дощ і одночасно світило сонце.
Звертаю на Вознесенський узвіз.
Ще одна цікав будівля на початку цього узвозу.
Майже в кінці узвозу - графіті, яке мабуть згодом зникне назавжди - з написом "Зачем я придумал себя".
Вулиця Верхній Вал. На годиннику - 19:30.
По вулиці Воздвиженській
Діти в захваті - одна надута гелієм кулька улітає в небо.
Політ у небо над дахами.
По Воздвиженській - триває якесь паті.
Діджеї крутять платівки.
Воздвиженська виводить на Андріївський Узвіз, де під День Києва зібралося багато продавців. Деякі з них вже згортали товар.
Іграшки на узвозі.
Іграшки ще однієї якоїсь популярної істоти.
Лавка індіанців. Потенційні покупці скаржились на надто завищені ціни. Тут лишень футболка - 550 грн.
Фонтан на Контрактовій. а отже рівно о 20:00 я повернувся на Podil Fest.
Мітя Герасимов спілкується з друзями. Мітя сьогодні гратиме у складі Babuci & Brothers, хоча я його більше знаю, як основного учасника гурту Pushkin Klezmer Band.
А це за клавішами - Бабучі (Babuci), поряд - його дружина з дитиною.
Виступають хедлайнери фестивалю PodilFest - гурт Babuci & Brothers. Фрагмент виступу:
Тепер вже я о 21:00 швидко йду вулицею Сагайдачного в сторону Поштової, щоб встигнути на гурт Вій.
На пішоходному мосту на Труханів. У хащах острова панувала тиша, всі локації фесту по-дорозі були згорнуті. Насувалась темрява. а головне ж знов таки -ТИША. Це підозріло як для якого-небудь концерті. І я вже думав, що вже прогавив виступ Вія. Що фест Папороть добіг свого кінця.
І тут раптом в тишу врізалась музика. І це по-перше підказало мені, де слід шукати сцену. А по-друге, насправді Вій ще й не починав свій виступ, а тільки-но закінчував налаштування звуку. Кажуть, вони з цим дуже сильно затягнули. Певно чекали саме на мене, бо як тільки-но я підійшов - одразу ж концерт і розпочався.
Першою піснею стала - "Йшов я небом", і десь по-середені цієї пісні - бац! і все гасне! - зникла електрика! Виявилось, що в бензиновому генераторі, який забезпечував електрику для фесту - закінчилось паливо. Тож організатори поїхали за бензином. І це, мабуть, надовго.
Я вийшов на берег острова. На годиннику - 21:30.
Місто горнеться в сутінки.
Коли повернувся назад до сцени, то тут в суцільній темряві, Леся Рой (мультиінструменталістка, учасниця гурту Вій та гурту Телері) разом з Дімою Бакривом (також учасник Вія, який в гурті грає на перкусії, бас-гітарі) біля сцени влаштували акустичний виступ, виконуючи відомі багатьом пісні.
Співала в основному Леся Рой. Глядачі підспівували (хто знав слова).
На пісні "Файне місто Тернопіль" (пісня Братів Гадюкіних), слова якої добре знав, я не втримався і також долучився до співу. І це збереглось в записі. Замість темряви, яку фактично було зафіксувано на відео я вставив фото, зроблене з використанням спалаху. Ну, а аудіо оригінальне:.
Потім Леся заспівала ще декілька інших пісень, і згодом на сцені таки увімкнули світло. Мабуть, що привезли бензин. На годиннику - 22:25.
Повернувся Дмитро Добрий-Вечір (лідер гурту Вій).
І концерт не те щоби продовжився. він фактично розпочався заново, адже перервався на самій першій пісні. З цієї ж самої першої пісні гурт і почав свій виступ.
Була дуже приємна, дружня обстановка. А музика у Вія глибока, потужна, містична. Ось фрагмент їхньої пісні "Коршак":
Гурт збирався виконати всі 15 запланованих пісень. І я їм вірю. Пам'ятаю, на Шефесті чи не до третьої ночі їх слухав. Але сьогодні, як тільки но годинник показав 23:10, я вирішив, що пора потроху вже йти на метро.
Вирішив йти берегом. Тут добре видно дорогу, ну як дорогу, пісок. Адже в хащах там, мабуть, суцільна темрява, а ліхтарика я з собою не брав.
Йду на міст. Все, що на сьогодні запланував - все встиг побачити.
27 травня 2017 року.
Отже, я рушаю від метро Печерська по бульвару Лесі Українки. Минаю двори.
Знову знаходжу мурал синиці, як орієнтир, що тут десь зліва має бути вхід до Київської Фортеці.
І от я вже на території першого фестивалю. На годиннику - орієнтовно 12:00.
Єдина риса майже всіх фестів - найкрутіших гуртів вони ставлять переважно хедлайнерами на вечір, а отже всі ці хедлайнери виступатимуть на своїх фестах майже в один і той самий час. І тут доводиться вибирати. Або на цьому фесті побачити гурт TaRuta, або на Radio Day - Pianoboy, або на PodilFest - Babuci & Brothers (Бабучі і брати), або на Папороті - гурт Вій. Я вирішив встигнути побачити двох останніх.
На КиївВікендФест я прийшов надто рано. Тут навіть ще козаки сплять.
Ну, а оці хлопці потім вирішили його розбудити.
Мабуть таки одна з учасниць фесту.
Бо навколо - самі приготування. На кухнях - все тільки-тільки ставиться на вогонь.
Розкладається товар, закріплюються прикраси, триває монтаж лотків, столів.
А на цьому столі ляльки вже готові до відвідувачів.
Молодь проводить чергову репетицію відкриття фесту.
Чи так виступатимуть, чи мо одягнуть якісь костюми.
Це мені не відомо.
Я фактично піду звідси за п'ятнадцять хвилин до відкриття.
На цьому фесті розважатимуть майстер-класами. Зокрема - з малювання.
Це можливо вже відвідувачі. Біля статуетки.
Над картиною схилилась художниця - куратор майтеркласу з написання картин.
Я побув тут півгодини. І на цьому для мене цей фест закінчився навіть офіційно і не розпочавшись :)
Молодь проводить останню репетицію перед відкриттям.
І вже оголосили, що скоро все почнеться.
Принаймні я тут побачив все, що хотів, а отже йду далі, щоб встигнути на 13:00 на Золоті Ворота, де має розпочатись Мегамарш у вишиванках.
Проходжу роботів.
Жива людина, робот і картонний чувак.
На Бесарабські площі відпочивають голуби.
Я їх трохи насторожив своїм бажанням пофотографувати.
По Хрещатику пролягає маршрут для велогонки, в якій приймають як дорослі, досвідчені велогонщики з різних країн...
...так от став свідком старту молодих велогонщиків.
Вони стартували як раз тут, біля ЦУМу, рівно о 13:00, і миттєво промчались повз мене.
Я пройшов далі і вулицею Прорізною піднявся до Золотих Воріт.
А тут вже назбиралось достатньо святково одягнутих для Мегамаршу людей.
Журналісти беруть інтерв'ю у кота...
...інші на нього задивляються.
Тут знімають матеріал для своїх репортажів одночасно декілька телекомпаній.
Вони вишукують найбільш класно одягнених у такі ось вишукані вишиванки.
Дівчина з різнокольоровими кульками.
На сцену біля Ярослава Мудрого вийшов бард і заспівав гімн України, присутні співали з ним разом.
Під час виконання гімну.
Погляд на імпровізовану сцену.
Мати сину пов'язує український прапор.
Після гімну продовжились урочисті промови, а журналісти тим часом вишукували інших цікавих учасників цієї майбутньої ходи..
Ось студент українського університету.
Який сам з Китаю, але українська культура йому припала до душі. Каже, буде що рідним і друзям про Україну розповісти.
І от, о 13:30 розпочалась хода.
Люди у вишиванках рушають на Прорізну.
А ці двоє стали найпопулярнішим об'єктом фото- і відеокамер.
Ці козаки йшли попереду колони, один з них курив люльку.
Світлофор розділив колону на дві частини, і поки перші пішли далі, інші хвилину простояли тут.
І от вже переходять дорогу. Зрештою, наздогнати перших було не так вже і складно.
Тих перших, на чолі яких - колоритні козаки...
...з шаблюками.
Марш по Хрещатику. Дехто з хлопців не дуже успішно намагались переконати всіх перейти на тротуар. Адже тут, дуже рідко, і не так помітно, але все ж, час від часу, проїжджають велосипедисти - учасники велогонки. Скажімо їде, тримає швидкість, щоб показати кращий результат, а тут попереду - стільки народу.
Мегамарш пірнає у підземний перехід. Він за програмою має дійти на Труханів острів, на фест Папороть. А я затримуюсь на Європейській.
Адже тут - Фестиваль морозива, і на моєму годиннику вже 13:50.
Діти чіпляються до сніговиків.
і фотографуються з ними.
Сніговики чатують на чергову порцію обійм від дітей.
Сніговики на цьому фесті наче маніяки.
По периметру розмістилось багато яток з морозивом.
Була тут також сцена та своя концертна програма
Зокрема побачив виступ степ-виконавців.
Плитку перед Українським домом дозволили безжально розмалювати крейдою.
Ну, що ж, а мій наступний фест - Папороть.
На пішоходному мосту. 14:20.
Дєвочка, постій покишо тут.
Ей, ти куда?!
А-а-а-а!!!
Ги-ги-ги!
На Трухановому острові.
Для цього чувака - пляжний сезон відкрито.
Дніпро.
А водичка нічо так. Можна навіть вже купатись. Я ж обмежився просто прогулянкою вздовж берега по воді.
Хлопець пробує кататись на дошці.
Діти ваяють пісочні замки.
А трохи далі парусники кружляють на одному місці готуючись до парусної регати, приуроченої до Дня Києва.
Яхти - "Гонта", "Воля".
Є тут яхта з чорними вітрилами.
"Командор"
Яхти і Андріївська церква.
Спостереження за парусними яхтами з берега.
Ну, а я йду в зелені хащі, і прямую за стрілочками до основної локації фестивалю Папороть. На годиннику - 14:45.
На цьому місці показують, які види вогнищ можна розпалити. Зокрема - ось це бездимне вогнище має назву "дакота". Являє собою дві сполучені під землею між собою ямки, в одній - розпалюють вогнище, інша - слугує як віддушина.
В зелених хащах заховалась сцена. Місце її розташування принаймні я визначав тільки по звуку.
Біля сцени наразі - козацька дітвора демонструє власні вміння.
Вимахує дерев'яними мечами, серпами, палицями.
Афіша фесту і дорога далі.
Повз дерев'яні ідоли.
До майданчиків майстеркласу.
Де можна повчитись виплітати з соломи овець.
Дівчина фотографується на фоні солом'яного коня.
А це, хтось з них, мабуть є майстриня, яка знає як це все з соломи зроблено.
Поряд дівчина грає на арфі. Зокрема музику з пісні "Zombie" гурту The Cranberries. Ось фрагмент її виконання:
Головна алея фестивалю.
Тут залюбки розмалюють тіло і обличчя яскравими візерунками.
Хлопці сперечаються за право постріляти з лука.
Катаються на конях.
Вертаю назад на міст. За моїм маршрутом слід дістатись Поштової площі, а там перейти на Контрактову, де відбувається PodilFest.
Загалом он вона, Поштова площа. Звідси - рукою подати.
Пропливають катери.
На мосту.
Перехід через Дніпро. 15:30.
Підходячи до Поштової площі.
Фонтан на Поштовій.
Тут також відбуваються якісь музичні заходи. Зоврема виступає гурт "Сила Молодих".
Вулиця Петра Сагайдачного, яка веде на Контрактову.
Цей напис на Контрактові існує на постійній основі незалежно від фестивалю PodilFest.
А це вже локація, яка безпосередньо стосуються даного фестивалю. На годиннику вже 16:10. Якщо ж говорити про PodilFest, то він проводиться не вперше, і ставить за мету познайомити відвідувачів з традицією і культурою народів, що здавна населяли київський Поділ.
Біля кожної з локацій є інформативна довідка щодо того чи іншого народу Подолу.
Зокрема - це Товариство німців міста Києва, далі розташувалась Естонська громада.
На момент моєї присутності на фесті - на сцені виступали греки. В народному вбранні виконували під мінус пісні. Хоча я насправді люблю, коли все виконується на інcтрументах. А коли музика вмикається з магнітофону в записі - це не те. Тому й чекаю на вечірній виступ хедлайнерів - гурту Babuci & Brothers. Бо ті виступатимуть наживо, як власне і гурт Вій, який сподіваюсь ввечері побачити на Папороті.
Ну, а поки блукаю між рядів з харчами. Навколо всі щось їдять, смажать.
Греки кличуть всіх на танці.
Народні танці греків.
Їжа.
Ну, що ж - рушаю далі. На годиннику - 16:35.
Виходжу на вулицю Верхній Вал.
А звідти рушаю Глибочицькою...
Наступний фест - Radio Day.
Тож, поки все ще йду Глибочицькою, трохи інфи про Radio Day. Цей фест бере початок з далекого 1970-го року. Саме з цього року студенти Радіотехнічного факультету КПІ відзначають своє професійне свято "День радіо".
В цей день студентами цього факультету проводились різні урочистості, але в 2006 році, святкування вилилось, з огляду на досвід святкування таких подій в найкращих вузах Європи та США, у таку собі клубну мегавечірку під відкритим небом.
Такий формат святкування тримається і по сьогодні.
У момент, коли я проходив по Глибочицькій повз цю будівлю з годинником - почали бити куранти. Пробило п'ять разів. На годиннику - рівно 17:00.
Потім я трохи помилився і звернув на вулицю Лук'янівську, де побачив такі ось графіті.
Зрозумівши, що звернув не там де слід, вертаю назад. Милуюсь церквою.
Повертаюсь на Глибочицьку і йду далі.
По дорозі мою увагу привертає Парк Гейдара Алієва.
По стіні з орнаментом стікає вода і спадає далі по цим порогам. Такий собі ярусний фонтан.
На ярусах парку.
Територія парку.
Багатоярусний сад парку.
А це вже, мабуть, по вулиці Коперника, з якої зверну на Шолуденка і потім вийду до стадіону "Старт".
Дрімає кіт.
І от я вже біля стадіону.
От він - вхід на стадіон "Старт", на фестиваль Radio Day. На годиннику вже 17:40.
Виявилось, що згідно правил відвідування цього фесту - не можна проносити будь-яку їжу, і навіть звичайну воду. (он написано - пункт 4, друга строка цих правил)
Тож все це добро доводиться випивати і викидати в контейнер. А дехто, чомусь, просто біля контейнера позалишав. Може вирішили при поверненні забрати :)
І от, я на стадіоні.
Попід сценою - драйв.
Триває виступ DJ Miss Monique
Хедлайнером цього фесту буде Pianoboy. Я ж свій вибір зупинив на хедлайнерах інших фестів. Тож на повну насолодився музикаю DJ Miss Monique.
Отримав свою частку енергетичного заряду від її виступу. Ось фрагмент виступу DJ Miss Monique:
Лаундж-зона. Курять кальян.
Відвідувачі з придбаним на фесті напоєм.
Багато хто відпочиває на лавках.
Залишаю стадіон "Старт". Людей на вході більшає. На годиннику - 18:35.
Вздовж стадіону люди доїдають і випивають все те, що не можна проносити на фест.
Далі - виходжу на вулицю Чорновола.
Звертаю на вулицю Павлівську.
Біля прихованого за деревами будинку по вулиці Винниченка, навпроти Павлівського парку.
Десь неподалік вулиці Обсерваторної.
По вулиці Січових Стрільців. Тим часом, вже йшов невеличкий дощ і одночасно світило сонце.
Звертаю на Вознесенський узвіз.
Ще одна цікав будівля на початку цього узвозу.
Майже в кінці узвозу - графіті, яке мабуть згодом зникне назавжди - з написом "Зачем я придумал себя".
Вулиця Верхній Вал. На годиннику - 19:30.
По вулиці Воздвиженській
Діти в захваті - одна надута гелієм кулька улітає в небо.
Політ у небо над дахами.
По Воздвиженській - триває якесь паті.
Діджеї крутять платівки.
Воздвиженська виводить на Андріївський Узвіз, де під День Києва зібралося багато продавців. Деякі з них вже згортали товар.
Іграшки на узвозі.
Іграшки ще однієї якоїсь популярної істоти.
Лавка індіанців. Потенційні покупці скаржились на надто завищені ціни. Тут лишень футболка - 550 грн.
Фонтан на Контрактовій. а отже рівно о 20:00 я повернувся на Podil Fest.
Мітя Герасимов спілкується з друзями. Мітя сьогодні гратиме у складі Babuci & Brothers, хоча я його більше знаю, як основного учасника гурту Pushkin Klezmer Band.
А це за клавішами - Бабучі (Babuci), поряд - його дружина з дитиною.
Виступають хедлайнери фестивалю PodilFest - гурт Babuci & Brothers. Фрагмент виступу:
Тепер вже я о 21:00 швидко йду вулицею Сагайдачного в сторону Поштової, щоб встигнути на гурт Вій.
На пішоходному мосту на Труханів. У хащах острова панувала тиша, всі локації фесту по-дорозі були згорнуті. Насувалась темрява. а головне ж знов таки -ТИША. Це підозріло як для якого-небудь концерті. І я вже думав, що вже прогавив виступ Вія. Що фест Папороть добіг свого кінця.
І тут раптом в тишу врізалась музика. І це по-перше підказало мені, де слід шукати сцену. А по-друге, насправді Вій ще й не починав свій виступ, а тільки-но закінчував налаштування звуку. Кажуть, вони з цим дуже сильно затягнули. Певно чекали саме на мене, бо як тільки-но я підійшов - одразу ж концерт і розпочався.
Першою піснею стала - "Йшов я небом", і десь по-середені цієї пісні - бац! і все гасне! - зникла електрика! Виявилось, що в бензиновому генераторі, який забезпечував електрику для фесту - закінчилось паливо. Тож організатори поїхали за бензином. І це, мабуть, надовго.
Я вийшов на берег острова. На годиннику - 21:30.
Місто горнеться в сутінки.
Коли повернувся назад до сцени, то тут в суцільній темряві, Леся Рой (мультиінструменталістка, учасниця гурту Вій та гурту Телері) разом з Дімою Бакривом (також учасник Вія, який в гурті грає на перкусії, бас-гітарі) біля сцени влаштували акустичний виступ, виконуючи відомі багатьом пісні.
Співала в основному Леся Рой. Глядачі підспівували (хто знав слова).
На пісні "Файне місто Тернопіль" (пісня Братів Гадюкіних), слова якої добре знав, я не втримався і також долучився до співу. І це збереглось в записі. Замість темряви, яку фактично було зафіксувано на відео я вставив фото, зроблене з використанням спалаху. Ну, а аудіо оригінальне:.
Потім Леся заспівала ще декілька інших пісень, і згодом на сцені таки увімкнули світло. Мабуть, що привезли бензин. На годиннику - 22:25.
Повернувся Дмитро Добрий-Вечір (лідер гурту Вій).
І концерт не те щоби продовжився. він фактично розпочався заново, адже перервався на самій першій пісні. З цієї ж самої першої пісні гурт і почав свій виступ.
Була дуже приємна, дружня обстановка. А музика у Вія глибока, потужна, містична. Ось фрагмент їхньої пісні "Коршак":
Гурт збирався виконати всі 15 запланованих пісень. І я їм вірю. Пам'ятаю, на Шефесті чи не до третьої ночі їх слухав. Але сьогодні, як тільки но годинник показав 23:10, я вирішив, що пора потроху вже йти на метро.
Вирішив йти берегом. Тут добре видно дорогу, ну як дорогу, пісок. Адже в хащах там, мабуть, суцільна темрява, а ліхтарика я з собою не брав.
Йду на міст. Все, що на сьогодні запланував - все встиг побачити.
27 травня 2017 року.