Ше Фест 2015
Aug. 27th, 2015 08:01 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
dyvosnyВ Моринцях (на Черкащині) відбувся фестиваль присвячений українському генію Тарасу Шевченку - Ше.Фест. Цей фест, я так розумію, проходив і в минулі роки, але я на ньому побував вперше. фест запам’ятався прекрасними організаторами цього дійства і виступами на головній сцені моїх улюблених гуртів – Тінь Сонця, Фліт, Вій. Ну, а ще участь у фесті Лірника Сашка. Загалом все було чудово. І без усяких сумнівів Тарас Шевченко - один з найбільших гуру українського народу.
Для мене почалось все з пішої подорожі від Лисянки до Моринців. Так от, маршрут подорожі вимальовувався наступним чином і становив 20 км. Тут головне зберігати спокій :)
тож, рушаємо...
Лисянка
Селище ЛИсянка (саме так правильно робити наголос), куди легко дістатися з південного автовокзалу Києва (що біля метро Іподром), цього суботнього ранку примагнічувало всіх мешканців села і гостей з околиць до місця, де вирував ринок-ярмарок. Лавки ломилися під вагою овочів і фруктів, в тому числі динь, кавунів та іншого добра. Поодаль продавали різного штибу зерно, домашніх тварин, а також якісь залізяки, інструменти, запчастини, подрібнювачі кормів, мастила тощо. І звісно ж було багато блукаючого люду та виїзжаючого-заїзжаючого, припаркованого авто (зазвичай стареньких, радянських марок).
Біля одного з магазинів селища поряд з сучасним автомобілем помічаєш святково одягнених у вишиванки людей. Вони їхали на фестиваль. Але взяти на борт і підвезти до Моринців вони нажаль фізично не могли – їхали гуртом, завантажені під зав’язку.
Поглянувши на паперові карти та спробувавши зоорієнтуватися на місцевості, ідею якимось чином скоротити шлях через поля й ліси, було відкинуто. Адже був великий ризик збитися з маршруту і таки програти в часі.
Коли питаєш у місцевих як знайти ту чи іншу дорогу, вони зазвичай розповідали, що «потрібно доїхати…». Хоча у твоєму випадку, їм би правильніше казати, що «потрібно дійти…». Врешті решт, намагаєшся не шокувати їх тим, що тебе очікує піша прогулянка до самих Моринців. Бережливо розгортаєш паперові карти. Пригадуєш, що гугл розраховував цей маршрут на 20 кілометрів. І тебе багато чого цікавого чекає попереду. Тому залишалось йти лишень вперед. Зрештою, добрі люди підкажуть як пройти.
село Лисянка, Черкаська область, 22 серпня 2015 року
Залишаючи Лисянку
Дорога вела в гору, і проминувши пару кілометрів та поглянувши назад, бачиш Лисянку неначе на долоні. А загалом відходиш від дороги, щоб не заважати автомобілям. А потім вже й кущі, що проростають на узбіччі сховають тебе від людських очей.
На якійсь частині шляху піднімаєшся на пагорб узбіччя і тоді рухаєшся вище дороги, насолоджуючись тими краєвидами, які відкриваються за тобою.
Минаєш поля квасолі. Дрібної квасолі. Авжеж, подорожньому у серпневі дні з голоду аж ніяк не пропасти.
Врешті решт кажеш Лисянці до побачення і прямуєш далі.
околиці села Лисянка, Черкаська область, 22 серпня 2015 року
Від Лисянки до Почапинців
В лісі вже відчувається осінь. Не знаю чому, але таке враження, що неначе вже чуєш шурхіт опадаючого листя. Покуштував грушок-дичок. Вони солоденькі, хоч дрібні і трохи терпкуваті.
Там, де закінчується ліс, розташовані оті інформаційні стенди – стінгазети загалом про ліси України та зокрема про Лисянське лісове господарство, які приводять якісь цифри діаграми. І в цій лісовій глуші є дерев’яні альтанки. Одна з яких була зайнята галасливою компанією якоїсь з родин найближчого із селищ – куми, свати, тещі, батьки, діти, сусіди. Поки дорослі там хиляли по стограм і весело та голосно спілкувались між собою, жартували, сміялись, гурт їхніх дітей різного віку тинявся лісом і їх я власне перших зустрів на лісовій стежці. Вони зі мною привітались. Це потішило. І що характерно й надалі, деякі діти яких я буду зустрічати по-дорозі, також казатимуть мені «Доброго дня».
На чорній ріллі, після збору врожаю, або навпаки після того, як щось вже засіяно, тягнеться така утрамбована трактором стежка. І це все додатково затіняється тополями та іншими деревами. Серед цих дерев та кущів, зустрічались зокрема і груші.
Груші на такій відстані від села до села так особливо нікому було їсти, і вони всі переспіли висячи на гілках, побагровіли, наповнились кислотою. Але все ж таки ще можна було знайти серед цих засмаглих груш плоди зеленого кольору. І от як раз оті груші зеленого кольору виявились неймовірно смачні, солодкі, соковиті. Правда знайшлось таких – штуки три-чотири.
Далі з обидвох сторін вже були поля кукурудзи і йти легше було вдовж крайнього рядка поля, прикриваючи обличчя від довгого листя цих хрущовських рослин. Обабіч вигулькували гілки горіхів, але самих плодів на них не було.
Кукурудзяна стежка врешті решт довела до селища Почапинці.
між селами Лисянка та Почапинці, Черкаська область, 22 серпня 2015 року
Почапинці
Такі поважні, неторопливі тварини, молоко яких люди так інтенсивно використовують в своєму харчовому раціоні. Варто нагадати, що це і вершкове масло, сметана, різноманіття сирів, йогурти, морозиво. Якщо всі ці корівки, які зустрілись мені по дорозі належать одній родині, то стовідсотково, вони те молоко здають якомусь переробному заводу.
На цих порожніх вулицях селища найчастіше зустрічались поодинокі діти, заслані на літні канікули у село. Складалось враження, що вони тут реально нудьгують. Вони просто не зважали на те, що навколо них насправді вирував такий багатий, живий організм, яким є природа.
Бідного коня безжально обліплювали мухи. Намагався розігнати тих набридливих комах, але у коня це вийшло краще – він трухнув головою і ті розлетілись. Та все ж за пару секунд знову повертались на насиджені місця. Почухавши коню ніс, я тільки взявся фотографувати, як кінь почав підбивати мою руку, маючи на увазі – ей чувак, гладь мене далі, мені в кайф. Він ладен був насолоджуватись пестощами вічність, та мені нажаль час було йти. Пристібнутий ланцюгом кінь сумовито дивився мені в слід, коли я віддалявся.
село Почапинці, Черкаська область, 22 серпня 2015 року
Наближаючись до Моринців
Озерами вільно плавали гуси (чи лебеді?). Трасою проносились вантажівки.
Дорога знову вела до лісу, доволі просторого.
Часом, коли виринав з лісових хащів, зустрічалися якісь дивні болотця,.
І от нарешті доходиш до великих літер Моринці з портретом Шевченка і інформацією про те, що в цьому селі 9 березня 1814 року народився видатний український поет, революціонер-демократ Тарас Григорович Шевченко. Хоч це був ще не кінець маршруту, але відчуття досягнення фінішу приємно лоскотало душу.
неподалік села Моринці, Черкаська область, 22 серпня 2015 року
Наметове містечко
Вже в самих Моринцях до місця проведення ШеФесту мене підкинули пару км на старенькому автомобілі двоє хороших дядьків – жителів Моринець. Вони їхали до своїх знайомих, покуштувати юшку, яку ті варили на ШеФесті.
Тут на ШеФесті, насамперед питаєш про наметове містечко і, зареєструвавшись, вибираєш місце (його тут було валом – люди тільки но з’їзжались), та і потім також було де приткнутись. Ставиш намет. Отам ще помічаєш гламурну парочку в лєопардовому, яка в Моринцях зупинившись на авто біля мене, міряючого метраж вздовж траси та навантаженого наплічником з пристібнутими наметом й каріматом, питала про стадіон-місце проведення ШеФесту. Звісно ж я не знав де це. Ну, хоч принаймні отримав від них інформацію, що потрібно шукати стадіон. І це було добре. І ті так собі поїхали, повезли з собою, як виявляється, складні столики та стільці за якими наразі снідали.. Можливо варто було тоді напроситись до них в авто, щоб підкинули (задня сідушка була у них вільна). Але все склалось так як склалось. Причому найліпшим чином. Світ наповнений добром.
Була вже друга година дня. І я пам’ятаю, що фактично стартував від Лисянки близько десятої. Тож час пішої ходи зайняв приблизно чотири години. Вже під вечір, наметове містечко буде виглядати наступним чином. До неба здійматиметься димок від багать, люди розслаблено вестимуть розмови-балачки. А як впаде ніч – розказуватимуть одне одному анекдоти.
село Моринці, Черкаська область, 22 серпня 2015 року
Блукаючи ШеФестом-2015
Біля стадіону, де встановлена велика сцена і де проводили наразі свої саундчеки гурти, які ввечері запалять публіку драйвом, проводився щось на кшталт майстер класу з малювання з натури. Натурою виступали дві гарбузки (одну з цих реальних гарбузок видно на першому фото в лівому нижньому кутку). Проходячи далі зустрічаєш художника Самойленка, який пише портрети, шаржі. Зокрема привертає увагу його портрет Кобзаря.
Ярмарок виділявся строкатими кольорами. Тут зокрема були ляльки-мотанки. Ще пропонувалось багато меду і воскових поробок. Були ще ось такі от свічки
Для гостей фестивалю готується вариво.
В той час поки тих гостей навчають гончарному мистецтву.
Або ж поки ці гості чекають виступу на просвітницькій галявині.
а потім вже, як всі глядачі зберуться, на цій просвітницькій галявині виступають барди.
село Моринці, Черкаська область, 22 серпня 2015 року
Виступ Лірника Сашка
Зіркою просвітницької галявини в цей день став казкар Лірник Сашко. Та його куди не запроси - він всюди буде зіркою. Тим паче його вже всі знають і дуже люблять. Лірникові так би мовити інтерактивні авторські казки із залученням глядачів просто не залишають нікого байдужим, при цьому зважаючи на те, що все це приправлено добрим гумором і веселощами. Інколи Лірник Сашко видає за казки промови, які наповнені філософським змістом. Які просто ладні торкнути душі і дати поживу для думок. Зокрема цього разу він розповів казку «Квітка із шоколаду та рудої вовни»
Дарвін помилявся, - каже лірник Сашко. – Не вірите? Подумайте логічно. Якби згідно теорії виживав сильніший і пристосованіший, то життя на Землі давно б закінчилося. Якийсь самий супер-пупер хижак ще мільйони років тому зжер би останнього перед ним віце-хижака і здох би від голоду. А думка в мене така: якби перемагали і виживали руйнівні і деструктивні сили то життя взагалі і цивілізація давно б закінчилися. Життя – це взагалі живий організм розміром із Всесвіт. А якщо, уявіть, якась частина організму знищує другу частину що вийде? Правильно. Все це приведе до загибелі всього.
Не знаю де саме знаходиться таємний запобіжник, який зупиняє агресію, - продовжує Сашко, - але він в природі існує. І виживає не сильніший чи хижіший, а ті, хто допомагають один одному. Ті, хто творить прекрасне, а не ті, хто його нищить. І нехай таких не багато, але один єдиний праведник вартує більше мільйона гвалтівників, катів і вбивць. Бо інакше людство було б згвалтоване, закатоване і вбите. І саме цей праведник веде за собою людство, а не вони… Лірник Сашко вів розповідь далі. А коли закінчив і на сцену вийшов інший виконавець, то люди кинулися моментально розкуповувати принесені Сашком на фестиваль книжки його казок і брати у лірника автографи.
село Моринці, Черкаська область, 22 серпня 2015 року
Арт-об’єкти
Просвітницька галявина була обставлена картинами та фотографіями.
Зокрема на цих картинах Шевченко поставав чи то королем рок-н-ролу, чи то вождем індіанців, чи то безпосереднім участником революції гідності
Або ж просто робив селфі
Були як традиційні зрозумілі картини
Так і картини (чи то аплікації), розуміння яких потребує більш тонкого чуття
З фотографій примітною для мене стала «Мені тринадцятий минало, я пас ягнята за селом…»
село Моринці, Черкаська область, 22 серпня 2015 року
Садиба Шевченка
Побувати в Моринцях і не побачити хати Шевченка? Та ви що?! Тому ось. В цій хатині народився Тарас Григорович Шевченко.
У такій от люлі його колисали і співали йому чарівних українських пісень-колисанок.
Неподалік стоїть пам’ятник де Тарасова мати Катерина тримає його маленького на руках. Таке зворушливе відтворення дитинства маленького Тараса.
село Моринці, Черкаська область, 22 серпня 2015 року
Вечірня сцена
І от нарешті те, чого всі так довго чекали. Виступи гуртів на головній сцені ШеФест - 2015. З яких – перевірені часом і любовью слухачів – Тінь Сонця, Фліт, Вій. Це по-справжньому легендарні, культові для мене гурти. У них багато чудових пісень і ці пісні я заслуховував дор дір ще десять років тому. Ще в 2002 – 2005-х роках. Ці гурти на той час існували і вражали багатьох своєю творчістю.
Також цікавим для мене видався одеський гурт Друже Музико.
А Фліт, основний вокаліст якого Новіков вже давненько як залишив гурт і його місце зайняв тодішній гітарист Марків, таки сподобався. Справді сподобався. Андрій Марків певно добре попрацював над собою, над своїм вокалом і виглядає як фронтмен дуже круто.
Єдине що витупу Вія нормально зафільмувати не вдалося, та і побачити їх концерт повністю від початку до кінця я не зміг (лишень пару пісень),
бо скористався нагодою поїхати до Києва прямо з Моринців. О 2-ій ночі мав відправлятися автобус. Коли я підійшов з речами о 2:10, то був передостаннім пасажиром цього експрес-буса до столиці. Останнього пасажира чекали ще з півгодини (водій мав бажання укомплектувати бус повністю) і я, стоючи поряд, під зоряним небом, о пів на третю прохолодної ночі заслухався долинаючими з далеку піснями Вія. Все було чудово. І організатори фесту так переживали за всіх нас. Що їм окрема за це дяка. О шостій ранку автобус був вже в Києві. Так закінчився для мене ШеФест-2015.
село Моринці, Черкаська область, 22 серпня 2015 року
Для мене почалось все з пішої подорожі від Лисянки до Моринців. Так от, маршрут подорожі вимальовувався наступним чином і становив 20 км. Тут головне зберігати спокій :)
тож, рушаємо...
Лисянка
Селище ЛИсянка (саме так правильно робити наголос), куди легко дістатися з південного автовокзалу Києва (що біля метро Іподром), цього суботнього ранку примагнічувало всіх мешканців села і гостей з околиць до місця, де вирував ринок-ярмарок. Лавки ломилися під вагою овочів і фруктів, в тому числі динь, кавунів та іншого добра. Поодаль продавали різного штибу зерно, домашніх тварин, а також якісь залізяки, інструменти, запчастини, подрібнювачі кормів, мастила тощо. І звісно ж було багато блукаючого люду та виїзжаючого-заїзжаючого, припаркованого авто (зазвичай стареньких, радянських марок).
Біля одного з магазинів селища поряд з сучасним автомобілем помічаєш святково одягнених у вишиванки людей. Вони їхали на фестиваль. Але взяти на борт і підвезти до Моринців вони нажаль фізично не могли – їхали гуртом, завантажені під зав’язку.
Поглянувши на паперові карти та спробувавши зоорієнтуватися на місцевості, ідею якимось чином скоротити шлях через поля й ліси, було відкинуто. Адже був великий ризик збитися з маршруту і таки програти в часі.
Коли питаєш у місцевих як знайти ту чи іншу дорогу, вони зазвичай розповідали, що «потрібно доїхати…». Хоча у твоєму випадку, їм би правильніше казати, що «потрібно дійти…». Врешті решт, намагаєшся не шокувати їх тим, що тебе очікує піша прогулянка до самих Моринців. Бережливо розгортаєш паперові карти. Пригадуєш, що гугл розраховував цей маршрут на 20 кілометрів. І тебе багато чого цікавого чекає попереду. Тому залишалось йти лишень вперед. Зрештою, добрі люди підкажуть як пройти.
село Лисянка, Черкаська область, 22 серпня 2015 року
Залишаючи Лисянку
Дорога вела в гору, і проминувши пару кілометрів та поглянувши назад, бачиш Лисянку неначе на долоні. А загалом відходиш від дороги, щоб не заважати автомобілям. А потім вже й кущі, що проростають на узбіччі сховають тебе від людських очей.
На якійсь частині шляху піднімаєшся на пагорб узбіччя і тоді рухаєшся вище дороги, насолоджуючись тими краєвидами, які відкриваються за тобою.
Минаєш поля квасолі. Дрібної квасолі. Авжеж, подорожньому у серпневі дні з голоду аж ніяк не пропасти.
Врешті решт кажеш Лисянці до побачення і прямуєш далі.
околиці села Лисянка, Черкаська область, 22 серпня 2015 року
Від Лисянки до Почапинців
В лісі вже відчувається осінь. Не знаю чому, але таке враження, що неначе вже чуєш шурхіт опадаючого листя. Покуштував грушок-дичок. Вони солоденькі, хоч дрібні і трохи терпкуваті.
Там, де закінчується ліс, розташовані оті інформаційні стенди – стінгазети загалом про ліси України та зокрема про Лисянське лісове господарство, які приводять якісь цифри діаграми. І в цій лісовій глуші є дерев’яні альтанки. Одна з яких була зайнята галасливою компанією якоїсь з родин найближчого із селищ – куми, свати, тещі, батьки, діти, сусіди. Поки дорослі там хиляли по стограм і весело та голосно спілкувались між собою, жартували, сміялись, гурт їхніх дітей різного віку тинявся лісом і їх я власне перших зустрів на лісовій стежці. Вони зі мною привітались. Це потішило. І що характерно й надалі, деякі діти яких я буду зустрічати по-дорозі, також казатимуть мені «Доброго дня».
На чорній ріллі, після збору врожаю, або навпаки після того, як щось вже засіяно, тягнеться така утрамбована трактором стежка. І це все додатково затіняється тополями та іншими деревами. Серед цих дерев та кущів, зустрічались зокрема і груші.
Груші на такій відстані від села до села так особливо нікому було їсти, і вони всі переспіли висячи на гілках, побагровіли, наповнились кислотою. Але все ж таки ще можна було знайти серед цих засмаглих груш плоди зеленого кольору. І от як раз оті груші зеленого кольору виявились неймовірно смачні, солодкі, соковиті. Правда знайшлось таких – штуки три-чотири.
Далі з обидвох сторін вже були поля кукурудзи і йти легше було вдовж крайнього рядка поля, прикриваючи обличчя від довгого листя цих хрущовських рослин. Обабіч вигулькували гілки горіхів, але самих плодів на них не було.
Кукурудзяна стежка врешті решт довела до селища Почапинці.
між селами Лисянка та Почапинці, Черкаська область, 22 серпня 2015 року
Почапинці
Такі поважні, неторопливі тварини, молоко яких люди так інтенсивно використовують в своєму харчовому раціоні. Варто нагадати, що це і вершкове масло, сметана, різноманіття сирів, йогурти, морозиво. Якщо всі ці корівки, які зустрілись мені по дорозі належать одній родині, то стовідсотково, вони те молоко здають якомусь переробному заводу.
На цих порожніх вулицях селища найчастіше зустрічались поодинокі діти, заслані на літні канікули у село. Складалось враження, що вони тут реально нудьгують. Вони просто не зважали на те, що навколо них насправді вирував такий багатий, живий організм, яким є природа.
Бідного коня безжально обліплювали мухи. Намагався розігнати тих набридливих комах, але у коня це вийшло краще – він трухнув головою і ті розлетілись. Та все ж за пару секунд знову повертались на насиджені місця. Почухавши коню ніс, я тільки взявся фотографувати, як кінь почав підбивати мою руку, маючи на увазі – ей чувак, гладь мене далі, мені в кайф. Він ладен був насолоджуватись пестощами вічність, та мені нажаль час було йти. Пристібнутий ланцюгом кінь сумовито дивився мені в слід, коли я віддалявся.
село Почапинці, Черкаська область, 22 серпня 2015 року
Наближаючись до Моринців
Озерами вільно плавали гуси (чи лебеді?). Трасою проносились вантажівки.
Дорога знову вела до лісу, доволі просторого.
Часом, коли виринав з лісових хащів, зустрічалися якісь дивні болотця,.
І от нарешті доходиш до великих літер Моринці з портретом Шевченка і інформацією про те, що в цьому селі 9 березня 1814 року народився видатний український поет, революціонер-демократ Тарас Григорович Шевченко. Хоч це був ще не кінець маршруту, але відчуття досягнення фінішу приємно лоскотало душу.
неподалік села Моринці, Черкаська область, 22 серпня 2015 року
Наметове містечко
Вже в самих Моринцях до місця проведення ШеФесту мене підкинули пару км на старенькому автомобілі двоє хороших дядьків – жителів Моринець. Вони їхали до своїх знайомих, покуштувати юшку, яку ті варили на ШеФесті.
Тут на ШеФесті, насамперед питаєш про наметове містечко і, зареєструвавшись, вибираєш місце (його тут було валом – люди тільки но з’їзжались), та і потім також було де приткнутись. Ставиш намет. Отам ще помічаєш гламурну парочку в лєопардовому, яка в Моринцях зупинившись на авто біля мене, міряючого метраж вздовж траси та навантаженого наплічником з пристібнутими наметом й каріматом, питала про стадіон-місце проведення ШеФесту. Звісно ж я не знав де це. Ну, хоч принаймні отримав від них інформацію, що потрібно шукати стадіон. І це було добре. І ті так собі поїхали, повезли з собою, як виявляється, складні столики та стільці за якими наразі снідали.. Можливо варто було тоді напроситись до них в авто, щоб підкинули (задня сідушка була у них вільна). Але все склалось так як склалось. Причому найліпшим чином. Світ наповнений добром.
Була вже друга година дня. І я пам’ятаю, що фактично стартував від Лисянки близько десятої. Тож час пішої ходи зайняв приблизно чотири години. Вже під вечір, наметове містечко буде виглядати наступним чином. До неба здійматиметься димок від багать, люди розслаблено вестимуть розмови-балачки. А як впаде ніч – розказуватимуть одне одному анекдоти.
село Моринці, Черкаська область, 22 серпня 2015 року
Блукаючи ШеФестом-2015
Біля стадіону, де встановлена велика сцена і де проводили наразі свої саундчеки гурти, які ввечері запалять публіку драйвом, проводився щось на кшталт майстер класу з малювання з натури. Натурою виступали дві гарбузки (одну з цих реальних гарбузок видно на першому фото в лівому нижньому кутку). Проходячи далі зустрічаєш художника Самойленка, який пише портрети, шаржі. Зокрема привертає увагу його портрет Кобзаря.
Ярмарок виділявся строкатими кольорами. Тут зокрема були ляльки-мотанки. Ще пропонувалось багато меду і воскових поробок. Були ще ось такі от свічки
Для гостей фестивалю готується вариво.
В той час поки тих гостей навчають гончарному мистецтву.
Або ж поки ці гості чекають виступу на просвітницькій галявині.
а потім вже, як всі глядачі зберуться, на цій просвітницькій галявині виступають барди.
село Моринці, Черкаська область, 22 серпня 2015 року
Виступ Лірника Сашка
Зіркою просвітницької галявини в цей день став казкар Лірник Сашко. Та його куди не запроси - він всюди буде зіркою. Тим паче його вже всі знають і дуже люблять. Лірникові так би мовити інтерактивні авторські казки із залученням глядачів просто не залишають нікого байдужим, при цьому зважаючи на те, що все це приправлено добрим гумором і веселощами. Інколи Лірник Сашко видає за казки промови, які наповнені філософським змістом. Які просто ладні торкнути душі і дати поживу для думок. Зокрема цього разу він розповів казку «Квітка із шоколаду та рудої вовни»
Дарвін помилявся, - каже лірник Сашко. – Не вірите? Подумайте логічно. Якби згідно теорії виживав сильніший і пристосованіший, то життя на Землі давно б закінчилося. Якийсь самий супер-пупер хижак ще мільйони років тому зжер би останнього перед ним віце-хижака і здох би від голоду. А думка в мене така: якби перемагали і виживали руйнівні і деструктивні сили то життя взагалі і цивілізація давно б закінчилися. Життя – це взагалі живий організм розміром із Всесвіт. А якщо, уявіть, якась частина організму знищує другу частину що вийде? Правильно. Все це приведе до загибелі всього.
Не знаю де саме знаходиться таємний запобіжник, який зупиняє агресію, - продовжує Сашко, - але він в природі існує. І виживає не сильніший чи хижіший, а ті, хто допомагають один одному. Ті, хто творить прекрасне, а не ті, хто його нищить. І нехай таких не багато, але один єдиний праведник вартує більше мільйона гвалтівників, катів і вбивць. Бо інакше людство було б згвалтоване, закатоване і вбите. І саме цей праведник веде за собою людство, а не вони… Лірник Сашко вів розповідь далі. А коли закінчив і на сцену вийшов інший виконавець, то люди кинулися моментально розкуповувати принесені Сашком на фестиваль книжки його казок і брати у лірника автографи.
село Моринці, Черкаська область, 22 серпня 2015 року
Арт-об’єкти
Просвітницька галявина була обставлена картинами та фотографіями.
Зокрема на цих картинах Шевченко поставав чи то королем рок-н-ролу, чи то вождем індіанців, чи то безпосереднім участником революції гідності
Або ж просто робив селфі
Були як традиційні зрозумілі картини
Так і картини (чи то аплікації), розуміння яких потребує більш тонкого чуття
З фотографій примітною для мене стала «Мені тринадцятий минало, я пас ягнята за селом…»
село Моринці, Черкаська область, 22 серпня 2015 року
Садиба Шевченка
Побувати в Моринцях і не побачити хати Шевченка? Та ви що?! Тому ось. В цій хатині народився Тарас Григорович Шевченко.
У такій от люлі його колисали і співали йому чарівних українських пісень-колисанок.
Неподалік стоїть пам’ятник де Тарасова мати Катерина тримає його маленького на руках. Таке зворушливе відтворення дитинства маленького Тараса.
село Моринці, Черкаська область, 22 серпня 2015 року
Вечірня сцена
І от нарешті те, чого всі так довго чекали. Виступи гуртів на головній сцені ШеФест - 2015. З яких – перевірені часом і любовью слухачів – Тінь Сонця, Фліт, Вій. Це по-справжньому легендарні, культові для мене гурти. У них багато чудових пісень і ці пісні я заслуховував дор дір ще десять років тому. Ще в 2002 – 2005-х роках. Ці гурти на той час існували і вражали багатьох своєю творчістю.
Також цікавим для мене видався одеський гурт Друже Музико.
А Фліт, основний вокаліст якого Новіков вже давненько як залишив гурт і його місце зайняв тодішній гітарист Марків, таки сподобався. Справді сподобався. Андрій Марків певно добре попрацював над собою, над своїм вокалом і виглядає як фронтмен дуже круто.
Єдине що витупу Вія нормально зафільмувати не вдалося, та і побачити їх концерт повністю від початку до кінця я не зміг (лишень пару пісень),
бо скористався нагодою поїхати до Києва прямо з Моринців. О 2-ій ночі мав відправлятися автобус. Коли я підійшов з речами о 2:10, то був передостаннім пасажиром цього експрес-буса до столиці. Останнього пасажира чекали ще з півгодини (водій мав бажання укомплектувати бус повністю) і я, стоючи поряд, під зоряним небом, о пів на третю прохолодної ночі заслухався долинаючими з далеку піснями Вія. Все було чудово. І організатори фесту так переживали за всіх нас. Що їм окрема за це дяка. О шостій ранку автобус був вже в Києві. Так закінчився для мене ШеФест-2015.
село Моринці, Черкаська область, 22 серпня 2015 року
