VORSKLA-ROCK’N’BALL 2015
Sep. 1st, 2015 08:05 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
dyvosnyЄ такий вітер, який постійно когось і кудись заносить. Наразі Полтава і фест «Ворскла-Рок’н’бол». Фестиваль носив благодійний характер. Всі кошти (мінімум 80 грн з людини), внесені за вхід, будуть направлені дітям загиблих героїв. Правда вже під час концерту, з огляду на не особливе бажання полтавчан викладати кровні за хороше дійство, почали вже пускати людей і за будь-яку символічну суму.
Сподіваюсь наступного дня, благодійникам вдалося зібрати більше коштів ніж у суботу. Щодо фесту, то загалом підбір виконавців був відмінний – цікавий, різноманітний, кожен гурт по-своєму був унікальний. Але про це трохи згодом, адже спочатку була Полтава.
місто Полтава, 29 серпня 2015 року
Трохи про Полтаву
Полтава справляє враження маленького затишного містечка, вздовж головної вулиці якого простягнулась заквітчена алея.
Рудименти радянського минулого Полтави вносять дисонанс в її загальне сприйняття. Радянщина аж ніяк не личить цьому унікальному українському місту (ні в архітектурі, ні пам’ятниках, ні назвах вулиць).
Крізь всю цю майже зітлілу радянську штукатурку прокльовується дух тієї давньої містичної полтавщини згаданої у творах Гоголя.
А відійшовши трохи далі від центральної частини міста (наприклад трохи заблукавши, як трапилось зі мною) натрапляєш на хатинки зі ставнями
але потім знаходиш найголовніше місце Полтави - Іванову гору з її Свято-Успенським кафедральним собором
дерев’яними спорудами
Ротондою дружби народів
На якій викарбовано слова Івана Котляревського:
«Де згода в сімействі, де мир і тишина, щасливі там люди, блаженна сторона»
місто Полтава, 29 серпня 2015 року
Полтавські весілля
Складається враження, що Полтава – це місто суцільних весіль. Містом то і діло проносяться каравани прикрашених стрічками, бантами авто. Шумом своїх клаксонів вони порушують спокійний плин розміреного життя Полтави. Бува ще так, що наречена вигляда у вікно і маше всім рукою. Навіть якщо їй у відповідь ніхто і не махне, вона все одно продовжує так робити.
Коротше, на наречених у місті можна натрапити легко. Вони, в очікуванні банкету, танців, розіграшів, разом зі своїми нареченими на центральних вулицях Полтави позують пред фотокамерами для сімейного альбому.
Допомагають голубам набрати вагу
а поріг центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану полтавського міського управління юстиції полтавської області (читати потрібно всі слова) вкритий пелюстками троянд.
місто Полтава, 29 серпня 2015 року
Полтавські коти
Окрім от цього намальованого диванного кота, Полтавою бродять ще й такі коти, як діловий кіт (глянув на мене і пошустрив по своїх справах)
Кіт-лапочка (муркотів і намагався всіляко привернути мою увагу)
І нещасний сумний кіт (сидів і, помітивши мою зацікавленість ним, монотонно мавкав в низьких тонах)
місто Полтава, 29 серпня 2015 року
Полтавські пам’ятники
Не будемо докопуватись до суті пам’ятників Полтави, вчитуватись у приписи або шукати інформацію в довідниках та інтернет-ресурсах. Це – зайве. Будемо по-простому давати імена пам’ятникам, виходячи з логіки побаченого. Отже поїхали.
Пам’ятник стародавнім лицарям.
Пам’ятник злому леву з натертими блискучими яйцями (мабуть кожен на його місці був би такий злий і роздратований, якби туристи мацали його яйця).
Пам’ятник дівчинці з вінком (доречі її звати Марусею).
Пам’ятник справжньому українському генію, який написав Енеїду.
Пам’ятник нескореним молодим українкам і українцям
Пам’ятник бородатому чувакові в капелюсі.на будинку Полтавського кооперативного технікуму
І, на останок, пам’ятка про відвертий вислів автора Вечорів на хуторі біля Диканьки.
місто Полтава, 29 серпня 2015 року
Полтавські цікавинки
У Храмі віри, надії, любові як тільки-но я почав фотографувати, до мене повернувся робітник цього закладу і сказав, що фотографувати тут не можна. Тож, я так розумію, моє зроблене фото слід вважати за ексклюзив.
У фонтан на Іванові горі додають якусь пінисту духм’яну речовину, чи то оці всім відомі бомбочки для ванни, чи то банально шампунь, або ще гірше - звичайний миючий засіб. Тож тут, виходячи з найоптимістичного варіанту, запросто можна приймати ванну. Було б чудово якби ще й воду нагріли.
А це є найбільша інтрига останніх двадцяти років, яка доречі триває й досі. Табличка прикріплена на біло-рожевому будинку школи ім. В.Г. Короленка, що на розі вулиць Пушкіна і Котляревського. От мені цікаво, якщо тій людині яка закладала в капсулу оте послання було років скажімо під сімдесят, то він міг написати у цю капсулу відверто все що завгодно (особливо, якщо це було одразу після застілля на честь ювілею). Адже маючи 70 років в 1995-му, в 2025-му, коли вскриють капсулу і прочитають написане, 100-річному чуваку буде вже пофіг на той скандал, який счиниться від його відвертого послання доповненого малюночками і прямолінійними фразочками.
Полтавські галушки. Куди ж без них. Правда не варто їх гризти. Вони з каменю. Хоча один з героїв фільму «Безкінечна історія» (фільм дитинства, коли ще нас, шкорлярів молодших класів, класні керівники водили на цей фільм в кінотеатр) їх запросто б захавав.
Графіті на співочому полі, яке нагадує мені одного з фронтменів гурту Prodigy і власне їхню композицію «Вуду піпл». Також спливають спогади музичного сплеску нетипових, колоритних українських гуртів кінця 90-х років, які виступали на сценах Рок-екзистенції, Червоної рути, деякі пробивались до хіт-параду території А, і отримували можливість виступити на Таврійських іграх. От саме якась така атмосфера теж втілена в цьому конкретному графіті.
Цього дня у Полтаві відбувався черговий тур українського чемпіонату з футболу, Ворскла приймала харківський Металіст у якого на своєму полі виграла з рахунком 1:0. Під час фестивалю, все ж таки багато людей віддавали перевагу тихим посиденькам за кухлем пива в затишних місцевих літніх кафешках за переглядом футбольного матчу на великих екранах.
місто Полтава, 29 серпня 2015 року
Фестивальна виставка художніх і фото робіт
От вже і підходимо впритул до самого фестивалю VORSKLA-ROCK’N’BALL-2015, котрий окрім власне виступів на головній сцені включав в себе футбольний турнір серед аматорських команд (спортивних журналістів, митців, полтавської державної адміністрації, футбольних фанів тощо), поетичні виступи у вигляді слем-турніру, також була ще якась мала сцена… Скажімо так – того всього я не бачив. Але от на виставлені художні роботи я таки натрапив.
Зокрема свої твори на фесті виставила художниця Ельвіра Страшко. Свою виставку назвала «Трохи про різне і головне» Майже до кожного з малюнків були її авторські підписи-пояснення:
- Рибка, котра мовчить… Дуже старається.
- Гніздування котів – летять.
- Літо. Дитинство. Валяєшся у високій сухій серпневій траві та дивишся як над тобою в небі пролітають коники.
- Може бути… коли-небудь…
- Старий яблуневий сад на краю села.
- Небо, птахи, хмари.
А також бачив фотографії Олександри Бородіної з міста Суми.
27-річна фотограф вважає, що краса є всюди і в усьому оточуючому нас. Природа просто дихає нею і казка завжди присутня в будь якій людині.
Олександра займається фотографією три роки і найбільш цікавою для неї темою є портрети. Вона дуже полюбляє прості, але виразні фентезі-образи. Прагне знімати як то кажуть «поза часом».
місто Полтава, 29 серпня 2015 року
Фестивальна головна сцена
Фестиваль VORSKLA-ROCK’N’BALL-2015 на головній музичній сцені відкрили своїм виступом гурт "Дель Тора". Насправді я не надто розбираюсь в музичних стилях, тому творчість цього гурту можу спробувати назвати таким собі поєднанням готики, фолк-року, арт-року, така собі суміш на основі все ж таки готичної атмосфери. Але насправді пісні за своїм характером все ж різні, і відрізняються в бік того чи іншого музичного стилю.
А от стильні пацани з гурту «Кімната Гретхен» - це молодіжна рокова атмосфера безкінечної вечірки. Хлопці зазначили, що перший їх виступ свого часу відбувся саме на цій сцені під час Мазепа-фесту. І з того часу вони власне і ведуть відлік існування свого гурту. А запалити ніч яскравими вогнями своєї творчості Кімнаті Гретхен точно вдається.
Доречі, те, що не зміг минулої суботи, вдалося цієї – побачити в цьому році виступ Вія від початку до кінця. Леся Рой, мультиінструменталіст гурту Вій, виступала у гарній червоній сукні. Леся активно концертує в зоні АТО у складі власного рок-гурту Телері, співаючи для наших солдат. Приємно, що Дмитро під час виступу не забуває і про свої старі пісні з творчого доробку гурту, зокрема з альбому «Чорна рілля» (Змія, Очі відьми, Закрутило небо колесом). Хоча я не можу назвати пісень з виступу Вія, які були б зайвими, не цікавими. Кожна пісня – цінний твір.
А творчість гурту «Онейроїд» заглиблює в суцільний транс, б’є приємним струмом тягучої ритміки, зачаровує лагідними голосами обидвох вокалістів. Це так, наче сплавляєшся тихою але достатньо рухливою течією ріки.
Також виявився крутим гурт «Жадан і Собаки». Ясно шо творчість базується на віршах фронтмена, за сумісництвом - поета-бунтаря-революціонера. Жадан і Собаки для мене – це справжній панк. Це безкінечний драйв. Жадан видав: «Сидіти під час нашого виступу, це все одно що дивитись футбол по тєліку, про рахунок дізнаєшся, а от кричати «суддя-п_д_р_с» немає кому».
А щодо гурту The Вйо, то от що цікаво. Доля може підсовувати в твоє життя дивовижні подарунки. От, нещодавно ти ще юним хлопцем, приїздив із селища Кобеляки до Полтави та з насолодою спостерігав за виступами на сцені полтавського співочого полю таких музичних легенд як Машина Врємєні, гурту Краяни. А тепер ти і сам легенда. Справжня легенда українського року. А пісні Космішна, Зорі, Мануна – це вже культові твори. І ти виступаєш на цій самій сцені, фактично ставши в один ряд і з Машиною Врємєні і гуртом Краяни.
Концертна частина першого дня фестивалю закінчилася далеко за першу ночі. Полтавчани пошкандибали по домівках, але це ще був не кінець. Всім бажаючим провести ніч фестивально, пропонувалось йти в кафе-ресторан Вілла-Крокодила і переглянути там фільм про той самий легендарний фестиваль 1969 року - Woodstock Music & Art Fair, або як його зазвичай просто називають - Вудсток. Це власне всім відомі три дні миру і музики, про які, таке враження, не забудуть ніколи.
місто Полтава, 29 серпня 2015 року
Сподіваюсь наступного дня, благодійникам вдалося зібрати більше коштів ніж у суботу. Щодо фесту, то загалом підбір виконавців був відмінний – цікавий, різноманітний, кожен гурт по-своєму був унікальний. Але про це трохи згодом, адже спочатку була Полтава.
місто Полтава, 29 серпня 2015 року
Трохи про Полтаву
Полтава справляє враження маленького затишного містечка, вздовж головної вулиці якого простягнулась заквітчена алея.
Рудименти радянського минулого Полтави вносять дисонанс в її загальне сприйняття. Радянщина аж ніяк не личить цьому унікальному українському місту (ні в архітектурі, ні пам’ятниках, ні назвах вулиць).
Крізь всю цю майже зітлілу радянську штукатурку прокльовується дух тієї давньої містичної полтавщини згаданої у творах Гоголя.
А відійшовши трохи далі від центральної частини міста (наприклад трохи заблукавши, як трапилось зі мною) натрапляєш на хатинки зі ставнями
але потім знаходиш найголовніше місце Полтави - Іванову гору з її Свято-Успенським кафедральним собором
дерев’яними спорудами
Ротондою дружби народів
На якій викарбовано слова Івана Котляревського:
«Де згода в сімействі, де мир і тишина, щасливі там люди, блаженна сторона»
місто Полтава, 29 серпня 2015 року
Полтавські весілля
Складається враження, що Полтава – це місто суцільних весіль. Містом то і діло проносяться каравани прикрашених стрічками, бантами авто. Шумом своїх клаксонів вони порушують спокійний плин розміреного життя Полтави. Бува ще так, що наречена вигляда у вікно і маше всім рукою. Навіть якщо їй у відповідь ніхто і не махне, вона все одно продовжує так робити.
Коротше, на наречених у місті можна натрапити легко. Вони, в очікуванні банкету, танців, розіграшів, разом зі своїми нареченими на центральних вулицях Полтави позують пред фотокамерами для сімейного альбому.
Допомагають голубам набрати вагу
а поріг центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану полтавського міського управління юстиції полтавської області (читати потрібно всі слова) вкритий пелюстками троянд.
місто Полтава, 29 серпня 2015 року
Полтавські коти
Окрім от цього намальованого диванного кота, Полтавою бродять ще й такі коти, як діловий кіт (глянув на мене і пошустрив по своїх справах)
Кіт-лапочка (муркотів і намагався всіляко привернути мою увагу)
І нещасний сумний кіт (сидів і, помітивши мою зацікавленість ним, монотонно мавкав в низьких тонах)
місто Полтава, 29 серпня 2015 року
Полтавські пам’ятники
Не будемо докопуватись до суті пам’ятників Полтави, вчитуватись у приписи або шукати інформацію в довідниках та інтернет-ресурсах. Це – зайве. Будемо по-простому давати імена пам’ятникам, виходячи з логіки побаченого. Отже поїхали.
Пам’ятник стародавнім лицарям.
Пам’ятник злому леву з натертими блискучими яйцями (мабуть кожен на його місці був би такий злий і роздратований, якби туристи мацали його яйця).
Пам’ятник дівчинці з вінком (доречі її звати Марусею).
Пам’ятник справжньому українському генію, який написав Енеїду.
Пам’ятник нескореним молодим українкам і українцям
Пам’ятник бородатому чувакові в капелюсі.на будинку Полтавського кооперативного технікуму
І, на останок, пам’ятка про відвертий вислів автора Вечорів на хуторі біля Диканьки.
місто Полтава, 29 серпня 2015 року
Полтавські цікавинки
У Храмі віри, надії, любові як тільки-но я почав фотографувати, до мене повернувся робітник цього закладу і сказав, що фотографувати тут не можна. Тож, я так розумію, моє зроблене фото слід вважати за ексклюзив.
У фонтан на Іванові горі додають якусь пінисту духм’яну речовину, чи то оці всім відомі бомбочки для ванни, чи то банально шампунь, або ще гірше - звичайний миючий засіб. Тож тут, виходячи з найоптимістичного варіанту, запросто можна приймати ванну. Було б чудово якби ще й воду нагріли.
А це є найбільша інтрига останніх двадцяти років, яка доречі триває й досі. Табличка прикріплена на біло-рожевому будинку школи ім. В.Г. Короленка, що на розі вулиць Пушкіна і Котляревського. От мені цікаво, якщо тій людині яка закладала в капсулу оте послання було років скажімо під сімдесят, то він міг написати у цю капсулу відверто все що завгодно (особливо, якщо це було одразу після застілля на честь ювілею). Адже маючи 70 років в 1995-му, в 2025-му, коли вскриють капсулу і прочитають написане, 100-річному чуваку буде вже пофіг на той скандал, який счиниться від його відвертого послання доповненого малюночками і прямолінійними фразочками.
Полтавські галушки. Куди ж без них. Правда не варто їх гризти. Вони з каменю. Хоча один з героїв фільму «Безкінечна історія» (фільм дитинства, коли ще нас, шкорлярів молодших класів, класні керівники водили на цей фільм в кінотеатр) їх запросто б захавав.
Графіті на співочому полі, яке нагадує мені одного з фронтменів гурту Prodigy і власне їхню композицію «Вуду піпл». Також спливають спогади музичного сплеску нетипових, колоритних українських гуртів кінця 90-х років, які виступали на сценах Рок-екзистенції, Червоної рути, деякі пробивались до хіт-параду території А, і отримували можливість виступити на Таврійських іграх. От саме якась така атмосфера теж втілена в цьому конкретному графіті.
Цього дня у Полтаві відбувався черговий тур українського чемпіонату з футболу, Ворскла приймала харківський Металіст у якого на своєму полі виграла з рахунком 1:0. Під час фестивалю, все ж таки багато людей віддавали перевагу тихим посиденькам за кухлем пива в затишних місцевих літніх кафешках за переглядом футбольного матчу на великих екранах.
місто Полтава, 29 серпня 2015 року
Фестивальна виставка художніх і фото робіт
От вже і підходимо впритул до самого фестивалю VORSKLA-ROCK’N’BALL-2015, котрий окрім власне виступів на головній сцені включав в себе футбольний турнір серед аматорських команд (спортивних журналістів, митців, полтавської державної адміністрації, футбольних фанів тощо), поетичні виступи у вигляді слем-турніру, також була ще якась мала сцена… Скажімо так – того всього я не бачив. Але от на виставлені художні роботи я таки натрапив.
Зокрема свої твори на фесті виставила художниця Ельвіра Страшко. Свою виставку назвала «Трохи про різне і головне» Майже до кожного з малюнків були її авторські підписи-пояснення:
- Рибка, котра мовчить… Дуже старається.
- Гніздування котів – летять.
- Літо. Дитинство. Валяєшся у високій сухій серпневій траві та дивишся як над тобою в небі пролітають коники.
- Може бути… коли-небудь…
- Старий яблуневий сад на краю села.
- Небо, птахи, хмари.
А також бачив фотографії Олександри Бородіної з міста Суми.
27-річна фотограф вважає, що краса є всюди і в усьому оточуючому нас. Природа просто дихає нею і казка завжди присутня в будь якій людині.
Олександра займається фотографією три роки і найбільш цікавою для неї темою є портрети. Вона дуже полюбляє прості, але виразні фентезі-образи. Прагне знімати як то кажуть «поза часом».
місто Полтава, 29 серпня 2015 року
Фестивальна головна сцена
Фестиваль VORSKLA-ROCK’N’BALL-2015 на головній музичній сцені відкрили своїм виступом гурт "Дель Тора". Насправді я не надто розбираюсь в музичних стилях, тому творчість цього гурту можу спробувати назвати таким собі поєднанням готики, фолк-року, арт-року, така собі суміш на основі все ж таки готичної атмосфери. Але насправді пісні за своїм характером все ж різні, і відрізняються в бік того чи іншого музичного стилю.
А от стильні пацани з гурту «Кімната Гретхен» - це молодіжна рокова атмосфера безкінечної вечірки. Хлопці зазначили, що перший їх виступ свого часу відбувся саме на цій сцені під час Мазепа-фесту. І з того часу вони власне і ведуть відлік існування свого гурту. А запалити ніч яскравими вогнями своєї творчості Кімнаті Гретхен точно вдається.
Доречі, те, що не зміг минулої суботи, вдалося цієї – побачити в цьому році виступ Вія від початку до кінця. Леся Рой, мультиінструменталіст гурту Вій, виступала у гарній червоній сукні. Леся активно концертує в зоні АТО у складі власного рок-гурту Телері, співаючи для наших солдат. Приємно, що Дмитро під час виступу не забуває і про свої старі пісні з творчого доробку гурту, зокрема з альбому «Чорна рілля» (Змія, Очі відьми, Закрутило небо колесом). Хоча я не можу назвати пісень з виступу Вія, які були б зайвими, не цікавими. Кожна пісня – цінний твір.
А творчість гурту «Онейроїд» заглиблює в суцільний транс, б’є приємним струмом тягучої ритміки, зачаровує лагідними голосами обидвох вокалістів. Це так, наче сплавляєшся тихою але достатньо рухливою течією ріки.
Також виявився крутим гурт «Жадан і Собаки». Ясно шо творчість базується на віршах фронтмена, за сумісництвом - поета-бунтаря-революціонера. Жадан і Собаки для мене – це справжній панк. Це безкінечний драйв. Жадан видав: «Сидіти під час нашого виступу, це все одно що дивитись футбол по тєліку, про рахунок дізнаєшся, а от кричати «суддя-п_д_р_с» немає кому».
А щодо гурту The Вйо, то от що цікаво. Доля може підсовувати в твоє життя дивовижні подарунки. От, нещодавно ти ще юним хлопцем, приїздив із селища Кобеляки до Полтави та з насолодою спостерігав за виступами на сцені полтавського співочого полю таких музичних легенд як Машина Врємєні, гурту Краяни. А тепер ти і сам легенда. Справжня легенда українського року. А пісні Космішна, Зорі, Мануна – це вже культові твори. І ти виступаєш на цій самій сцені, фактично ставши в один ряд і з Машиною Врємєні і гуртом Краяни.
Концертна частина першого дня фестивалю закінчилася далеко за першу ночі. Полтавчани пошкандибали по домівках, але це ще був не кінець. Всім бажаючим провести ніч фестивально, пропонувалось йти в кафе-ресторан Вілла-Крокодила і переглянути там фільм про той самий легендарний фестиваль 1969 року - Woodstock Music & Art Fair, або як його зазвичай просто називають - Вудсток. Це власне всім відомі три дні миру і музики, про які, таке враження, не забудуть ніколи.
місто Полтава, 29 серпня 2015 року
