Смальта 2015
Sep. 7th, 2015 09:51 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
dyvosnyПо дорозі на фестиваль Смальта. Те, що раніше було завішано синьо-жовтим полотном, тепер відкрито на всезагальний огляд. Це власне будівля київського ЦУМу. Скоріш за все те планування, яке було раніше, наврядчи зберіглось. Будівля напевно була повністю розібрана і побудована заново з урахування того, що зовнішній вигляд ЦУМУ збираються залишити оригінальним. Ну що ж, цікаво що вони в кінці кінців зроблять з ЦУМом. Тим часом, вулиця Хрещатик відкрита для автомобілей, не зважаючи на те, що сьогодні вихідний - субота. Мабуть головну вулицю столиці перекривають тепер лишень у неділю та і то не на весь день.
Софійська вулиця веде до софійської площі на якій стоїть софійський собор. Що ж. Все логічно. Вулиця прикрашена афішами. Зокрема вияляється у гурту Кіно є офіційний трибьют-гурт, якому я так гадаю з юридичного боку дозволено виконувати пісня Вітора Цоя. І цей гурт їде до нас. Подивившись в інеті їх виступи – щось особливого враження не справило. На мою думку у Цоя більш низький голос.
А це Хрещатик вже після закінчення першого дня фестивалю Смальта. Це було близько сьомої години вечора.
Не знаю чи змогли вже у неділю провести другий день фесту чи ні. Адже наступного дня лив такий серйозний дощ. Так чи інакше, принаймні перший день фесту Смальта, хоч з дощиком, та все ж видався на славу.
Національний заповідник «Софія Київська», місто Київ, 5 вересня 2015 рік
Фестиваль Смальта-2015
Виступи класичних колективів відбувалися біля будівлі, яка вважається трапезною. Тобто, їдальня по-нашому. На фото трапезна знаходиться зліва, справа то є софіївська дзвіниця, яку безпосередньо видно з софіївської площі і яку власне асоціюють з самим собором, хоча собор насправді виглядає по-іншому. Загалом ці дні для фестивалю є народженням. Адже раніше такого фестивалю не існувало. І організатори планують проводити такий фест щорічно, долучаючи і іноземних виконавців в тому числі. Окрім власне виконання різними колективами творів українських композиторів, як минулих століть так і сучасних, фестиваль радував картинами юних художників. Зокрема ось картина десятирічної Кульбако Даші:
також на фестивалі був присутній міні-ярмарок (ну так, всього пару яток) на якому пропонували ексклюзивні коржики, деякі з яких були виготовлені спеціально з нагоди фестивалю Смальта. Виробники стверджують, що у приготуванні коржиків використовують якісні італійські фарбники, а ще додають натуральний мед, імбир, корицю.
а для відвідувачів, які аж ніяк не можуть втриматися, щоб себе нє запєчатлєть на згадку з чимось таким незвичайним (для серії "це я і дерево" або "це я і мікі маус"), облаштували спеціальний куточок, де понакладали всяких фетішей для таких от селфіголиків і ті їх залюбки юзали як тільки заманеться - наприклад хапали скрипку і позували з нею перед фото-технікою так наче вміють грати, або імітували гру на цьому піаніноподібному дивані, або позували з книжкою і лежачи і стоячи. Коротше - розважались від душі.
ще люди не могли спокійно пройти повз перший в Україні пересувний концертний карильйон і не сфоткатись на тлі нього. Цей музичний інструмент був створений за десять років братами Сергієм та Леонідом Ботвинко. Готовим інструмент вже був в 2008 році. Самі дзвони (загалом їх 50 штук) відлили в Нідерландах і на одинадцяти з них було відображено імена та роки народження батьків та близьких родичів авторів інструменту.
Національний заповідник «Софія Київська», місто Київ, 5 вересня 2015 рік
Територія заповідника
Між виступами колективів іноді так траплялось що йшов невеличкий дощик. Велитенські дерева брали на себе ці осінні краплі і таким чином на доріжках залишались сухі місця, як позначення місць для тих, хто не маючи парасолі хоче укритися від дощу. Загалом же люди вільно вешталися територією заповідника і милувались українським бароко. Зокрема самим собором, як на першому фото, побудованого в 11 столітті, так і будинком митрополита, як на другій фотографії, дата будівлі - 18 століття, та власне іншими господарськими приміщеннями цього комплексу.
тут ще можна натрапити на троянду чайно-гібридну сорту "Anna Regina (Anne De Kiev)". Цей сорт був виведений у Франції і названий на честь Анни (Ані, Анютки, Анюшечки) - доньки Ярослава Мудрого, котра в 1051 році стала дружиною французького короля Генріха І.
Зрештою люди не сумували. Бабці трусили собі яблуню.
Діти також знаходили собі забаву. Лазили по деревах.
А дорослі тим часом зазвичай обирали для посиденьок не дерев'яні лави, а пухкенькі фестивальні крісла.
але краще вже повернутись до місця проведення музичної частини фестивалю і поринути в чаруючі мелодії і голоси цікавих колективів, які виконували українську класичну музику, співали гарних пісень.
Національний заповідник «Софія Київська», місто Київ, 5 вересня 2015 рік
Святограй
Оркестр народних інструментів "Смальта". Вони були просто шикарні. У них дуже чудова авторська музика, яку пишуть Віктор і Марина Дмитренки. Почути - заслухаєшся. Це є київський оркестр. Особливо це відчувалось, коли учасниць колективу зустрічали після виступу - чоловіки, діти, онуки. Рідні віддано прийшли підтримати виступаючих.
А ще одним з головних елементів візуального сприйняття будь-якого колективу - це посмішки. Живі, добрі, усміхнені обличчя просто очаровують. Так, багато хто грає зосереджено і уважно слідкує за перебігом композиції. Але в усіх, хто посміхається і почувається легко та ігриво, ти просто закохуєшся. Ну, що ж, це сила посмішки. Загалом же вони всі молодці. Творять просто неймовірні речі. І ці речі знаходять свої винагороди на міжнародних фестивалях.
Національний заповідник «Софія Київська», місто Київ, 5 вересня 2015 рік
Капела бандуристів
І знову про посмішки. Це власне є Капела бандуристів з міста Черкаси. І от варто прикути увагу до дівчини в лівому верхньому ряду. Її міміка, її жести. Та вона просто окраса всього колективу. Завдяки їй хор отримує якусь живинку. Якусь гру. Там поряд з нею ще й хлопець - теж не відстає. Ну, і бабулька поряд також добре підігралла.
Цікаво також те, що аксакалів хору розмістили по-середині, а молодняк тусує по краях, певно набирається досвіду (так мабуть вирішили керівники колективу). Останню пісню капела виконувала вже під дощем.
Національний заповідник «Софія Київська», місто Київ, 5 вересня 2015 рік
Канон
Камерний хор "Канон", який також був з міста Черкаси як і Капела бандуристів, дуже грано виглядав на тлі Собору. Вони виконували як церковні речі так і пісні на вірші Шевченка.
Виглядали досить суворо. Урочисто. Самими лише голосами створювали неабияку атмосферу духовної сили, величі. Складалось відчуття, що наче мандруєш в давні часи, небесні тіла ставали ближчими, світла аура оточувала кожного із присутніх.
Національний заповідник «Софія Київська», місто Київ, 5 вересня 2015 рік
Софійська вулиця веде до софійської площі на якій стоїть софійський собор. Що ж. Все логічно. Вулиця прикрашена афішами. Зокрема вияляється у гурту Кіно є офіційний трибьют-гурт, якому я так гадаю з юридичного боку дозволено виконувати пісня Вітора Цоя. І цей гурт їде до нас. Подивившись в інеті їх виступи – щось особливого враження не справило. На мою думку у Цоя більш низький голос.
А це Хрещатик вже після закінчення першого дня фестивалю Смальта. Це було близько сьомої години вечора.
Не знаю чи змогли вже у неділю провести другий день фесту чи ні. Адже наступного дня лив такий серйозний дощ. Так чи інакше, принаймні перший день фесту Смальта, хоч з дощиком, та все ж видався на славу.
Національний заповідник «Софія Київська», місто Київ, 5 вересня 2015 рік
Фестиваль Смальта-2015
Виступи класичних колективів відбувалися біля будівлі, яка вважається трапезною. Тобто, їдальня по-нашому. На фото трапезна знаходиться зліва, справа то є софіївська дзвіниця, яку безпосередньо видно з софіївської площі і яку власне асоціюють з самим собором, хоча собор насправді виглядає по-іншому. Загалом ці дні для фестивалю є народженням. Адже раніше такого фестивалю не існувало. І організатори планують проводити такий фест щорічно, долучаючи і іноземних виконавців в тому числі. Окрім власне виконання різними колективами творів українських композиторів, як минулих століть так і сучасних, фестиваль радував картинами юних художників. Зокрема ось картина десятирічної Кульбако Даші:
також на фестивалі був присутній міні-ярмарок (ну так, всього пару яток) на якому пропонували ексклюзивні коржики, деякі з яких були виготовлені спеціально з нагоди фестивалю Смальта. Виробники стверджують, що у приготуванні коржиків використовують якісні італійські фарбники, а ще додають натуральний мед, імбир, корицю.
а для відвідувачів, які аж ніяк не можуть втриматися, щоб себе нє запєчатлєть на згадку з чимось таким незвичайним (для серії "це я і дерево" або "це я і мікі маус"), облаштували спеціальний куточок, де понакладали всяких фетішей для таких от селфіголиків і ті їх залюбки юзали як тільки заманеться - наприклад хапали скрипку і позували з нею перед фото-технікою так наче вміють грати, або імітували гру на цьому піаніноподібному дивані, або позували з книжкою і лежачи і стоячи. Коротше - розважались від душі.
ще люди не могли спокійно пройти повз перший в Україні пересувний концертний карильйон і не сфоткатись на тлі нього. Цей музичний інструмент був створений за десять років братами Сергієм та Леонідом Ботвинко. Готовим інструмент вже був в 2008 році. Самі дзвони (загалом їх 50 штук) відлили в Нідерландах і на одинадцяти з них було відображено імена та роки народження батьків та близьких родичів авторів інструменту.
Національний заповідник «Софія Київська», місто Київ, 5 вересня 2015 рік
Територія заповідника
Між виступами колективів іноді так траплялось що йшов невеличкий дощик. Велитенські дерева брали на себе ці осінні краплі і таким чином на доріжках залишались сухі місця, як позначення місць для тих, хто не маючи парасолі хоче укритися від дощу. Загалом же люди вільно вешталися територією заповідника і милувались українським бароко. Зокрема самим собором, як на першому фото, побудованого в 11 столітті, так і будинком митрополита, як на другій фотографії, дата будівлі - 18 століття, та власне іншими господарськими приміщеннями цього комплексу.
тут ще можна натрапити на троянду чайно-гібридну сорту "Anna Regina (Anne De Kiev)". Цей сорт був виведений у Франції і названий на честь Анни (Ані, Анютки, Анюшечки) - доньки Ярослава Мудрого, котра в 1051 році стала дружиною французького короля Генріха І.
Зрештою люди не сумували. Бабці трусили собі яблуню.
Діти також знаходили собі забаву. Лазили по деревах.
А дорослі тим часом зазвичай обирали для посиденьок не дерев'яні лави, а пухкенькі фестивальні крісла.
але краще вже повернутись до місця проведення музичної частини фестивалю і поринути в чаруючі мелодії і голоси цікавих колективів, які виконували українську класичну музику, співали гарних пісень.
Національний заповідник «Софія Київська», місто Київ, 5 вересня 2015 рік
Святограй
Оркестр народних інструментів "Смальта". Вони були просто шикарні. У них дуже чудова авторська музика, яку пишуть Віктор і Марина Дмитренки. Почути - заслухаєшся. Це є київський оркестр. Особливо це відчувалось, коли учасниць колективу зустрічали після виступу - чоловіки, діти, онуки. Рідні віддано прийшли підтримати виступаючих.
А ще одним з головних елементів візуального сприйняття будь-якого колективу - це посмішки. Живі, добрі, усміхнені обличчя просто очаровують. Так, багато хто грає зосереджено і уважно слідкує за перебігом композиції. Але в усіх, хто посміхається і почувається легко та ігриво, ти просто закохуєшся. Ну, що ж, це сила посмішки. Загалом же вони всі молодці. Творять просто неймовірні речі. І ці речі знаходять свої винагороди на міжнародних фестивалях.
Національний заповідник «Софія Київська», місто Київ, 5 вересня 2015 рік
Капела бандуристів
І знову про посмішки. Це власне є Капела бандуристів з міста Черкаси. І от варто прикути увагу до дівчини в лівому верхньому ряду. Її міміка, її жести. Та вона просто окраса всього колективу. Завдяки їй хор отримує якусь живинку. Якусь гру. Там поряд з нею ще й хлопець - теж не відстає. Ну, і бабулька поряд також добре підігралла.
Цікаво також те, що аксакалів хору розмістили по-середині, а молодняк тусує по краях, певно набирається досвіду (так мабуть вирішили керівники колективу). Останню пісню капела виконувала вже під дощем.
Національний заповідник «Софія Київська», місто Київ, 5 вересня 2015 рік
Канон
Камерний хор "Канон", який також був з міста Черкаси як і Капела бандуристів, дуже грано виглядав на тлі Собору. Вони виконували як церковні речі так і пісні на вірші Шевченка.
Виглядали досить суворо. Урочисто. Самими лише голосами створювали неабияку атмосферу духовної сили, величі. Складалось відчуття, що наче мандруєш в давні часи, небесні тіла ставали ближчими, світла аура оточувала кожного із присутніх.
Національний заповідник «Софія Київська», місто Київ, 5 вересня 2015 рік
