Vorskla-Rock'n'Ball 2016
Jun. 2nd, 2016 09:55 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
dyvosnyХоча минулого року фест Vorskla-Rock'n'Ball і проходив в самій Полтаві на Співочому полі Марусі Чурай, але як виявилось то був виняток, звичайна дислокація фесту - село Соснівка. І цього року фест повернувся на своє звичне місце. Крім того, що помітно, минулого року він відіграв перед самим першим вереснем - днем знань, цього року - акурат після шкільних випускних, які проходили по всіх школах у п'ятницю. Сьогодні ж субота. 28 травня 2016 рік. І я вирушаю у Соснівку.
Інтерсіті в Полтаві.
Вагон і люди визначаються з тим куди йти.
Околиці полтавського вокзалу.
Будинок біля вокзалу і прапор.
Вулиця Зіньківська.
Погляд на вулицю Соборності. Хмари трохи насторожують, але сьогодні їх не варто боятись. Інша справа завтра... але про це згодом, всьому свій час.
Каштанова алея.
Кінець травня. Каштани оцвіли і з'явились маленькі каштанчики, які до осені мають визріти.
Це по вулиці Соборності перетнувши вулицю Сінну.
Монумент Слави і загрозливі хмари.
Зустрів Діму і він переконав мене зайти в місцеву "Галушку", бо бути в Полтаві і при цьому не їсти галушок - це якось не логічно.
Вивіска "Галушка". Певно відкрились лише в 2015-му.
Обрали столик - вид з вікна на вулицю.
Чекаємо на замовлення.
А це - Діма.
Діма наминає полтавські галушки і каже, що вони божественні. Я для себе вегетаріанських галушок не знайшов, тому замовив не менш смачні вареники з чорницею, до них додають полуничний джем, все це разом дуже гармонійно поєднується, адже вареники з кислинкою доповнюються солодким джемом.
Після "Галушки" наші шляхи тимчасово розійшлись. Діма планував зустріти товаришів і врешті разом вони дістануться на той самий фест на таксі. Я ж собі мав за мету дістатись туди пішки.
До Соснівки від Полтави кажуть, що 12 км, але там стільки можливих шляхів, що вирахувати яким шляхом і яка там буде відстань складно. Тож вирушаю, кінцева зупинка - село Соснівка.
Полтавський краєзнавчий музей.
Пам'ятник Шевченкові.
А все це вулиця Леніна.
В Полтаві багато таких хатинок зі ставнями серед сучасних висоток.
Табличка "вулиця Пролетарська", і секонд-хенд.
Написано, що "за численними проханнями полтавців". Гастролери з минулого, з періоду розпаду совка.
Певно якийсь завод.
Бабця з маленькою собачкою.
Підфарбовують хатинку.
Дідусь з собачкою біля готелю "Турист", що розташоване неподалік моста через Ворсклу.
Міст через ріку Ворсклу.
Спускаюсь до берега Ворскли.
Дерева біля моста і ріки Ворскла.
Ворскла і міст
Вертаюсь назад до моста і йду по вулиці Сакко. На фото - певно якийсь провулок від вулиці Сакко.
Пішохідна частина вулиці Сакко.
Дорога для автомобілів по цій вулиці знаходиться дещо вище.
За будинком 114 - поворот на право.
Прямуючи до залізничного переїзду. Проїзний провулок.
В даний момент переїзд закритий шлакбаумом, але пішоходи вільно всі ці численні колії переходять.
Перехід до вулиці Новаторської.
Вулиця Новаторська.
Порослий зеленню будинок.
Вихід до ріки КолОмак. Тут у ріки щось на кшталт затоки, як озера.
На цій затоці автівками з'їхалися рибаки.
Сіренька коза хоче гратись.
Дивиться.
Посміхається.
Прохід вздовж річки.
Городи.
І знов річка Коломак і рибалка на човні.
Міст через річку. Мені як раз туди - по мосту і далі.
Звивиста дорога від моста.
Гриби-поганки.
Погляд на луки.
Там блукає лелека.
А тут - на право.
І тут теж - на право. Взагалі ці розвилки треба запам'ятовувати, особливо оглядаючись назад, бо дорогою назад мужуть траплятись теж такі спершу непомітні сюрпризи і ламай потім голову, яку доріжку обрати.
Дорога веде в хащі.
Смугастий жук.
Джміль.
Жовті квіти.
Підходячи до села МакУхівка.
Вхід у село.
Місцевий.
Кури.
Напис на табличці "соба а"
Полишаючи Макухівку. Дорога веде в ліс.
Шишки, палки.
Асфальтована дорога, сосни.
Далі трапляється маленьке село АндрушкИ на виході з якого стоїть ось ця недобудова.
Ромашки.
Теж якісь квіти.
Теж цвіт якоїсь рослини.
Асфальтована дорога закінчилась - далі грунтовка і знову через ліс.
Сосни.
А от і СоснІвка, яку забудовують котеджами та відпочинковими центрами та базами.
Перед заходом на фест в Соснівку я ще з-пів години полазив околицями-хащами.
Там у низу болттиста місцевість і протікає КолОмак.
Уйма кропиви. Вона по груди.
А це вже фактично в центрі села Соснівка - дерев'яний, критий соломою будинок і не типові для будинків такого штибу супутникові антени.
При вході на територію фесту знову зустрічаю Діму, вивантажуючого з таксі речі.
Дорога до сцени.
Бусик одного з рок-гуртів, що приймають участь у фесті.
Річка КолОмак.
Пляжик.
Як такого організованого наметового містечка не було - всі селились і ставили намети в цьому лісі як і де заманеться. Але мені ставити нічого не потрібно. Я без намету. Ночуватиму просто неба в спальнику.
Сцена.
Фестові кафешки. Людей згодом стане більше і вони займуть чи не всі розтавлені тут стільці. Поки що обирають місця у затінку.
На сцені тим часом тривають сайнд-чеки гуртів, які сьогодні збираються виступити на фесті. Загалом фест триватиме два дні, але я його вже завтра залишу.
Виходжу з території фесту і йду через Коломак у глиб села.
Недобудова.
Теля.
Корівка.
Кури.
На поверхні річки пливе звиваючись змія. Її голова стирчить з води.
Як побачила, що я її фотографую, пришвидшилась і зникла в кущах.
Гарно заквітчені луки.
Метелик ласує нектар перелітаючи з квітки на квітку.
Тим часом на фест з'їжджаються байкери.
Водорощі у ріці.
Різноманітні комахи, дзиги.
Місток через Коломак.
Було спекотно. Хотілося пити. Вирішив спробувати фестивальний натуральний лимонад з м'ятою. Були там ще з імбирем, лавандою. Але я таки зупинився на м'яті.
Байкери заїжджають на територію фестивалю.
Покинутий човен.
Річка у передвечірній час.
Люди підсаджують поближче до сцени. Там вже на повну йде виступ за виступом.
Дуже такий цікавий гурт "Dzierzynski Bitz" (його ще називають Оркестр Дзержинського, вокаліст і лідер гурту - Войцех Дзержинський). Виконували пісні російською, українською, польською мовами. Ось один з кліпів гурту:
Дівчина зі скринькою, адже фестиваль носить благодійний характер, анансовано, що всі зібрані під час фестивалю кошти підуть на організацію дитячого літнього табору для дітей воїнів-захисників України.
Перші танцюючі по-під сценою.
Танцюють під пісні гурту "Dzierzynski Bitz"
І ще раз фотка гурту "Dzierzynski Bitz"
Виступ легендарного гурту "Гуцули". Рокенрольщики з 60-х. Організувалися як гурт під час святкування Нового року, саме в ніч з 1969 на 1970 рік. Осьо їхній старенький кліп:
Диво-персонажі, що танцювали під рокенрольні рифи Гуцулів.
Скелетон.
Мікі-Маус
Старий добрий рок-н-рол.
Глядачів більшає.
Насувається ніч.
А це гурт Шабля. Співають як серйозних-патріотичних пісень, так і зовсім несерйозні розбишацькі жартівливі пісні:
Виступає гурт "Шабля".
Люди насолоджуються музикою.
Після Шаблі вийшов гурт Онейроїд. Їх виступ я бачив і минулого року на цьому ж самому фесті.
Дуже гарний, як на мене, гурт:
Коли Онейроїд доспівували останню пісню, було вже за дванадцяту, і не зважаючи, що попереду ще мали виступити три гурти, я полишив Соснівку задля пошуку затишного місця аби поспати.
Це лісовий павучок, підсвічений ліхтарем. Загалом, якщо вимкнути ліхтар зникало все - і дорога і стовбури дерев, тоді панувала суцільна непроглядна темрява.
Тут можна написати - "Надобраніч. Приємних снів".
Ранок наступного дня. Вертаю в Полтаву. Попереду село АндрушкИ.
Початок села АндрушкИ.
Асфальтована дорога через ліс. Все те, що проходилося вчора.
Полишивши село Макухівка.
Далі буде розвилка, де я обрав не ту стежку - пішов лівіше від куща, а потрібно йти на право. Довелось вертатись, бо зрозумів, що та стежка веде кудись не туди.
На цей раз хмари були більш ніж переконливими. Підсвічувались блискавкою. Гримкотів грім.
І от накрило зливою - як з відра.
Добре що не довго. Хвилин десять і от вже десь навіть пробилось сонечко. Стало веселіше.
Вихід на міст через КолОмак.
От вона річка. Вид з моста.
Городики. Авжеж, їм дощ на користь.
Це вже фактично Полтава - попереду вулиця Новаторська.
В кінці Новаторської вулиці.
Тут слід звертати направо.
Переїзд не тільки закритий шлакбаумом, але й люди терпляче чекають, коли врешті-решт проїде цей довжелезний товарняк.
Ось, тепер вже можна йти.
Вихід на вулицю Сакко.
По вулиці Сакко.
В кінці вулиці, якщо поглянути на ліво - помітно ще один полтавський вокзал, що носить назву "станція Полтава-Південна".
Йду на право. На мість через Ворсклу.
І тут знову "з відра".
Після короткої зливи вода великими потоками впадає в каналізаційні решітки.
Далі дощ теж так час від часу поливав місто. Це стоючи під навісом будівлі-бібліотеки - вид навпроти.
Сатровинна будівля віддана під місцеве СБУ.
І тут всі хмари полишають небо і починає смалити гаряче сонце.
Це десь біля Корпусного саду.
Перший навчальний корпус Педагогічного університету, з будівлею якого пов'язано життя багатьох видатних діячив. Стіни будівлі обвішані табличками цих діячів. Зокрема от Юрія Кондратюка.
На чолі Кондратюка - краплі від дощу, а може це його просто кинуло в піт коли побачив мене з фотиком.
Шепотьєв освітлений сонечком.
От вона справа ці старовинна будівля педагогічного універу.
Часу ще вдосталь. Вирішив відвідати Хрестовоздвиженський монастир. Це вулиця Монастирська, яка власне туди і веде.
дерева і цегляні будинки по Монастирській вулиці.
Будівлі Монастиря і Собору вже видно.
Круті сходи.
Тут якось перехожему переходити не дуже зручно і комфортно.
Бетонні сходинки на гору.
Металеві сходинки вже до самого монастиря.
Сходинки.
От вона - територія монастиря.
Це напевно собор.
Почув як чирикнула-крякнула папуга. Дивлюсь і справді на трубі сидить ця перната. Хотів сфоткати, але вона одразу ж полетіла - в результаті вийшло таке розмите незрозумілощо. А от звідки тут такі птахи - загадка.
Стенд з оголошеннями на території монастиря.
Будівля собору чи монастиря.
Фарбують колонни в білий олір.
Зображення на монастирських будівлях.
Інший ракурс собору-монастиря.
Вихід з території монастиря.
І знову сходи. Тепер у низ.
Залізнична зупинка неподалік монастиря.
І знову сунуть чорні хмари.
Залізнична зупинка прямо впритул до кладовища.
Погляд на Полтаву з залізничної зупинки "Червоний шлях".
Вертаючи в центр міста Монастирською вулицею. Накрапує дощ.
Дощ посилився.
А згодом вийшло сонечко...
...і освітило Монастирську вулицю.
Слідуючи за котом.
Корпусний сад. І знову хмуриться на дощ.
Тролейбус і будинок СБУ.
От він цей казковий будинок.
А потім затягнуло холодним дощем на години дві.
Люди ділять, хто парасолі, а хто куртки один на двох.
Врешті решт і цей довгий і холодний дощ закінчився.
Ротонда дружби народів.
З цього місця видно той самий Хрестовоздвиженський монастир, куди сьогодні завела Монастирська вулиця..
Погляд з-за колон Ротонди на Свято-Успенський кафедральний собор.
Собор і дерев'яна Подільська вежа.
Музей-садиба Котляревського.
І от вокзал.
Вокзал з іншої сторони.
Цікаво спосерігати, коли інтерсіті зупиняється тут на дві-три хвилини, залежні від частого куріння виплигують з вагону, швидко закурюють і починають інтенсивно курити. В ці три хвилини вони так і не вкладаються. Зкурюють лишень половину цигарки, а інше кидають під перон. Он дівчина вже у вагоні, але все ще робить останні свої затяжки і встигає викинути цигарку перед тим як двері автоматично захлопнуться.
Полтава, Макухівка, Андрушки, Соснівка, 28 - 29 травня 2016 року.
Інтерсіті в Полтаві.
Вагон і люди визначаються з тим куди йти.
Околиці полтавського вокзалу.
Будинок біля вокзалу і прапор.
Вулиця Зіньківська.
Погляд на вулицю Соборності. Хмари трохи насторожують, але сьогодні їх не варто боятись. Інша справа завтра... але про це згодом, всьому свій час.
Каштанова алея.
Кінець травня. Каштани оцвіли і з'явились маленькі каштанчики, які до осені мають визріти.
Це по вулиці Соборності перетнувши вулицю Сінну.
Монумент Слави і загрозливі хмари.
Зустрів Діму і він переконав мене зайти в місцеву "Галушку", бо бути в Полтаві і при цьому не їсти галушок - це якось не логічно.
Вивіска "Галушка". Певно відкрились лише в 2015-му.
Обрали столик - вид з вікна на вулицю.
Чекаємо на замовлення.
А це - Діма.
Діма наминає полтавські галушки і каже, що вони божественні. Я для себе вегетаріанських галушок не знайшов, тому замовив не менш смачні вареники з чорницею, до них додають полуничний джем, все це разом дуже гармонійно поєднується, адже вареники з кислинкою доповнюються солодким джемом.
Після "Галушки" наші шляхи тимчасово розійшлись. Діма планував зустріти товаришів і врешті разом вони дістануться на той самий фест на таксі. Я ж собі мав за мету дістатись туди пішки.
До Соснівки від Полтави кажуть, що 12 км, але там стільки можливих шляхів, що вирахувати яким шляхом і яка там буде відстань складно. Тож вирушаю, кінцева зупинка - село Соснівка.
Полтавський краєзнавчий музей.
Пам'ятник Шевченкові.
А все це вулиця Леніна.
В Полтаві багато таких хатинок зі ставнями серед сучасних висоток.
Табличка "вулиця Пролетарська", і секонд-хенд.
Написано, що "за численними проханнями полтавців". Гастролери з минулого, з періоду розпаду совка.
Певно якийсь завод.
Бабця з маленькою собачкою.
Підфарбовують хатинку.
Дідусь з собачкою біля готелю "Турист", що розташоване неподалік моста через Ворсклу.
Міст через ріку Ворсклу.
Спускаюсь до берега Ворскли.
Дерева біля моста і ріки Ворскла.
Ворскла і міст
Вертаюсь назад до моста і йду по вулиці Сакко. На фото - певно якийсь провулок від вулиці Сакко.
Пішохідна частина вулиці Сакко.
Дорога для автомобілів по цій вулиці знаходиться дещо вище.
За будинком 114 - поворот на право.
Прямуючи до залізничного переїзду. Проїзний провулок.
В даний момент переїзд закритий шлакбаумом, але пішоходи вільно всі ці численні колії переходять.
Перехід до вулиці Новаторської.
Вулиця Новаторська.
Порослий зеленню будинок.
Вихід до ріки КолОмак. Тут у ріки щось на кшталт затоки, як озера.
На цій затоці автівками з'їхалися рибаки.
Сіренька коза хоче гратись.
Дивиться.
Посміхається.
Прохід вздовж річки.
Городи.
І знов річка Коломак і рибалка на човні.
Міст через річку. Мені як раз туди - по мосту і далі.
Звивиста дорога від моста.
Гриби-поганки.
Погляд на луки.
Там блукає лелека.
А тут - на право.
І тут теж - на право. Взагалі ці розвилки треба запам'ятовувати, особливо оглядаючись назад, бо дорогою назад мужуть траплятись теж такі спершу непомітні сюрпризи і ламай потім голову, яку доріжку обрати.
Дорога веде в хащі.
Смугастий жук.
Джміль.
Жовті квіти.
Підходячи до села МакУхівка.
Вхід у село.
Місцевий.
Кури.
Напис на табличці "соба а"
Полишаючи Макухівку. Дорога веде в ліс.
Шишки, палки.
Асфальтована дорога, сосни.
Далі трапляється маленьке село АндрушкИ на виході з якого стоїть ось ця недобудова.
Ромашки.
Теж якісь квіти.
Теж цвіт якоїсь рослини.
Асфальтована дорога закінчилась - далі грунтовка і знову через ліс.
Сосни.
А от і СоснІвка, яку забудовують котеджами та відпочинковими центрами та базами.
Перед заходом на фест в Соснівку я ще з-пів години полазив околицями-хащами.
Там у низу болттиста місцевість і протікає КолОмак.
Уйма кропиви. Вона по груди.
А це вже фактично в центрі села Соснівка - дерев'яний, критий соломою будинок і не типові для будинків такого штибу супутникові антени.
При вході на територію фесту знову зустрічаю Діму, вивантажуючого з таксі речі.
Дорога до сцени.
Бусик одного з рок-гуртів, що приймають участь у фесті.
Річка КолОмак.
Пляжик.
Як такого організованого наметового містечка не було - всі селились і ставили намети в цьому лісі як і де заманеться. Але мені ставити нічого не потрібно. Я без намету. Ночуватиму просто неба в спальнику.
Сцена.
Фестові кафешки. Людей згодом стане більше і вони займуть чи не всі розтавлені тут стільці. Поки що обирають місця у затінку.
На сцені тим часом тривають сайнд-чеки гуртів, які сьогодні збираються виступити на фесті. Загалом фест триватиме два дні, але я його вже завтра залишу.
Виходжу з території фесту і йду через Коломак у глиб села.
Недобудова.
Теля.
Корівка.
Кури.
На поверхні річки пливе звиваючись змія. Її голова стирчить з води.
Як побачила, що я її фотографую, пришвидшилась і зникла в кущах.
Гарно заквітчені луки.
Метелик ласує нектар перелітаючи з квітки на квітку.
Тим часом на фест з'їжджаються байкери.
Водорощі у ріці.
Різноманітні комахи, дзиги.
Місток через Коломак.
Було спекотно. Хотілося пити. Вирішив спробувати фестивальний натуральний лимонад з м'ятою. Були там ще з імбирем, лавандою. Але я таки зупинився на м'яті.
Байкери заїжджають на територію фестивалю.
Покинутий човен.
Річка у передвечірній час.
Люди підсаджують поближче до сцени. Там вже на повну йде виступ за виступом.
Дуже такий цікавий гурт "Dzierzynski Bitz" (його ще називають Оркестр Дзержинського, вокаліст і лідер гурту - Войцех Дзержинський). Виконували пісні російською, українською, польською мовами. Ось один з кліпів гурту:
Дівчина зі скринькою, адже фестиваль носить благодійний характер, анансовано, що всі зібрані під час фестивалю кошти підуть на організацію дитячого літнього табору для дітей воїнів-захисників України.
Перші танцюючі по-під сценою.
Танцюють під пісні гурту "Dzierzynski Bitz"
І ще раз фотка гурту "Dzierzynski Bitz"
Виступ легендарного гурту "Гуцули". Рокенрольщики з 60-х. Організувалися як гурт під час святкування Нового року, саме в ніч з 1969 на 1970 рік. Осьо їхній старенький кліп:
Диво-персонажі, що танцювали під рокенрольні рифи Гуцулів.
Скелетон.
Мікі-Маус
Старий добрий рок-н-рол.
Глядачів більшає.
Насувається ніч.
А це гурт Шабля. Співають як серйозних-патріотичних пісень, так і зовсім несерйозні розбишацькі жартівливі пісні:
Виступає гурт "Шабля".
Люди насолоджуються музикою.
Після Шаблі вийшов гурт Онейроїд. Їх виступ я бачив і минулого року на цьому ж самому фесті.
Дуже гарний, як на мене, гурт:
Коли Онейроїд доспівували останню пісню, було вже за дванадцяту, і не зважаючи, що попереду ще мали виступити три гурти, я полишив Соснівку задля пошуку затишного місця аби поспати.
Це лісовий павучок, підсвічений ліхтарем. Загалом, якщо вимкнути ліхтар зникало все - і дорога і стовбури дерев, тоді панувала суцільна непроглядна темрява.
Тут можна написати - "Надобраніч. Приємних снів".
Ранок наступного дня. Вертаю в Полтаву. Попереду село АндрушкИ.
Початок села АндрушкИ.
Асфальтована дорога через ліс. Все те, що проходилося вчора.
Полишивши село Макухівка.
Далі буде розвилка, де я обрав не ту стежку - пішов лівіше від куща, а потрібно йти на право. Довелось вертатись, бо зрозумів, що та стежка веде кудись не туди.
На цей раз хмари були більш ніж переконливими. Підсвічувались блискавкою. Гримкотів грім.
І от накрило зливою - як з відра.
Добре що не довго. Хвилин десять і от вже десь навіть пробилось сонечко. Стало веселіше.
Вихід на міст через КолОмак.
От вона річка. Вид з моста.
Городики. Авжеж, їм дощ на користь.
Це вже фактично Полтава - попереду вулиця Новаторська.
В кінці Новаторської вулиці.
Тут слід звертати направо.
Переїзд не тільки закритий шлакбаумом, але й люди терпляче чекають, коли врешті-решт проїде цей довжелезний товарняк.
Ось, тепер вже можна йти.
Вихід на вулицю Сакко.
По вулиці Сакко.
В кінці вулиці, якщо поглянути на ліво - помітно ще один полтавський вокзал, що носить назву "станція Полтава-Південна".
Йду на право. На мість через Ворсклу.
І тут знову "з відра".
Після короткої зливи вода великими потоками впадає в каналізаційні решітки.
Далі дощ теж так час від часу поливав місто. Це стоючи під навісом будівлі-бібліотеки - вид навпроти.
Сатровинна будівля віддана під місцеве СБУ.
І тут всі хмари полишають небо і починає смалити гаряче сонце.
Це десь біля Корпусного саду.
Перший навчальний корпус Педагогічного університету, з будівлею якого пов'язано життя багатьох видатних діячив. Стіни будівлі обвішані табличками цих діячів. Зокрема от Юрія Кондратюка.
На чолі Кондратюка - краплі від дощу, а може це його просто кинуло в піт коли побачив мене з фотиком.
Шепотьєв освітлений сонечком.
От вона справа ці старовинна будівля педагогічного універу.
Часу ще вдосталь. Вирішив відвідати Хрестовоздвиженський монастир. Це вулиця Монастирська, яка власне туди і веде.
дерева і цегляні будинки по Монастирській вулиці.
Будівлі Монастиря і Собору вже видно.
Круті сходи.
Тут якось перехожему переходити не дуже зручно і комфортно.
Бетонні сходинки на гору.
Металеві сходинки вже до самого монастиря.
Сходинки.
От вона - територія монастиря.
Це напевно собор.
Почув як чирикнула-крякнула папуга. Дивлюсь і справді на трубі сидить ця перната. Хотів сфоткати, але вона одразу ж полетіла - в результаті вийшло таке розмите незрозумілощо. А от звідки тут такі птахи - загадка.
Стенд з оголошеннями на території монастиря.
Будівля собору чи монастиря.
Фарбують колонни в білий олір.
Зображення на монастирських будівлях.
Інший ракурс собору-монастиря.
Вихід з території монастиря.
І знову сходи. Тепер у низ.
Залізнична зупинка неподалік монастиря.
І знову сунуть чорні хмари.
Залізнична зупинка прямо впритул до кладовища.
Погляд на Полтаву з залізничної зупинки "Червоний шлях".
Вертаючи в центр міста Монастирською вулицею. Накрапує дощ.
Дощ посилився.
А згодом вийшло сонечко...
...і освітило Монастирську вулицю.
Слідуючи за котом.
Корпусний сад. І знову хмуриться на дощ.
Тролейбус і будинок СБУ.
От він цей казковий будинок.
А потім затягнуло холодним дощем на години дві.
Люди ділять, хто парасолі, а хто куртки один на двох.
Врешті решт і цей довгий і холодний дощ закінчився.
Ротонда дружби народів.
З цього місця видно той самий Хрестовоздвиженський монастир, куди сьогодні завела Монастирська вулиця..
Погляд з-за колон Ротонди на Свято-Успенський кафедральний собор.
Собор і дерев'яна Подільська вежа.
Музей-садиба Котляревського.
І от вокзал.
Вокзал з іншої сторони.
Цікаво спосерігати, коли інтерсіті зупиняється тут на дві-три хвилини, залежні від частого куріння виплигують з вагону, швидко закурюють і починають інтенсивно курити. В ці три хвилини вони так і не вкладаються. Зкурюють лишень половину цигарки, а інше кидають під перон. Он дівчина вже у вагоні, але все ще робить останні свої затяжки і встигає викинути цигарку перед тим як двері автоматично захлопнуться.
Полтава, Макухівка, Андрушки, Соснівка, 28 - 29 травня 2016 року.
