Шипіт-2016 - Від'їзд

[dyvosny]

9 липня. субота, з ночі йде дощ.





Крізь намет просвічуються краплини.



Близько одинадцятої визирнуло сонечко і стало веселіше.



Швидко збираєш речі, складаєш намет, ох же ж і займає це часу, і також йдеш.



Парить. І хмари погрожують новим дощем.



Тож я вирішив до вокзалу дістатись бусиком.



До того ж вчасно з Шипоту підвалила якась компанія і заповнила бус під зав'язку, тож чекати нікого не довелось - одразу ж поскладали в бус речі і поїхали.



І от я на воловецькому вокзалі.



Сонячно. Десь так перша година дня. А мій потяг має бути о дев'ятнадцятій тридцять.



Сходив в Рукавчику. Накупив всякого солодкого.



І повернувся на вокзал.



Зала очікування вокзалу поповнюється людьми. Не тільки шипотянами, а й тими, які просто блукали горами.



Насуваються хмари.



Пройшов невеличкий дощ.



Потім побачив на вокзалі Солю Буквоїдку. Вона мала пірнути у цю електричку і рушити кудись. Може в Славське.



Влада.



Це морозиво, яке продають у магазинчику, що при вокзалі. Такий яскраво жовтий колір.



Влада смакує морозиво.



Влада дивиться на морозиво.



Мої речі.



Львівська ватага чекає на електричку.



І от прибула електричка до Львова. Влада поїхала разом з ними. Думає, може ще й на Шипіт повернеться.



Електричка поїхала. Спорожнів перон. Пішов дощ.



Самотня чорна собака під дощем.



А дощ все льє.



Хмари закривають гори.



Дощ припинився - і гори частково відкрились.



Перший потяг з Ужгорода до Києва, що відправляється десь о дев'ятнадцятій десять, зупинявся тут вже при сонячній жаркій погоді.



Я чекаю ще хвилин п'ятнадцять-двадцять.



І от вже фото, зроблене у вагоні другого, вже мого потяга, що прямує до Києва. Коротше, Шипіт ти класний, нікуди не уходь, ми скоро прийдемо.