dyvosny | Шипіт-2016

7 липня. четвер. Прокинувшись зранку, Михайлину, Василя, Соломію і Валю вже не застав - вони поїхали додому. До Миколаїва Львівської області.

Галявина після купальської ночі.

Сохне одяг після вчорашньої зливи.

І ми підшуковуємо місце на галявині, де було б сонечко, щоб можна було б також просохнути після зливи. Тобто плануємо переїхати з лісу на галявину.

До того ж вільних місць стає більше. Люди після купальської ночі полишають Шипіт.

Зліва стоїть чувак - один із сторожилів Шипоту.

Он та гора, на яку ми вчора з Ніною піднялись.

Загалом же на частині галявини людий залишається достатньо і вони планують ще тут пожити.

Моя їжа.

Ось сюди ми і перемістились з лісу. Зліва мій намет, трохи далі - намет Вови і Ніни.

О, повз проходять чарівні люди з Переяслава-Хмельницького, несуть до місця свого таборування поназбирані у лісі дрова.

А інші таки полишають Шипіт.

І ці - теж.

Йдемо з Вовою по дрова.

Я знайшов прикольну палку. Її набалдашник мені нагадує голову змії.

Ось вона як повністю виглядає. Буде за мій посох.

Перев'язуємо з Вовою назбирані гілки.

Поналамували принесене на дрібні частини.

Накладаємо для вогнища.

І от вже готується їжа.

Сьогодні хороша, ясна погода. Збираючись на ту чорничну гору ми мабуть побачили б інші краєвиди, але насправді вчора - то було неперевершено.

Один з Шипотських мешканців.

Милуючись горою.

Плине спокійне розмірене життя.

Гра в теніс.

Все це спостерігаю не відходячи від нашого місця таборування.

Повз проходять скаути з отого огородженого колодами табору.

Просто сидиш собі, а життя вирує навколо тебе.

Такі собі літні лижники.

Пішли собі далі.

Босонога дівчина.

Ще якісь люди підіймаються вгору по галявині.

Також неподалік нас чуваки грають в шахи.

Бородань так походив, що інший задумався.

В небі літають планеристи.

Серед небесної синяви.

Розвертається на хмару.

Летить собі далі.

Ми - я, Ніна і Вова, спустились вниз до торговців вином.

Сходили до водоспаду. Вже була приблизно шоста вечора. Доволі прохолодно було для купання.

Табуни туристів стояли в черзі, щоб сфотографуватись.

А я на іншому боці ріки помітив Владу. Вона теж помітила, що я її фотографую. Це вона спілкується з хіпі, що приїхали з Польщі.

От вони сидять собі спокійно на одному березі річки, спілкуються, а на іншому березі - туристи фотографуються на фоні водоспаду. Прямо аж троє присіли щоб запічатліть себе на тлі бурхливого водограю.

А це показник, що сьогодні достатньо таки людей полишили галявину, знісши у низ кожен свій пакунок зі сміттям і вклавши його в спеціапльний контейнер. Все в контейнер не вмістилось - поскладали поряд. Але не біда, все це сміттєвоз потім вивезе. Радує, що на галявині стараються нічого не лишати.