Шипіт-2016 - День 2
Jul. 11th, 2016 09:24 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
dyvosny5 липня. вівторок. Зранку почув голоси і виліз з намету подивитись з ким то Валя спілкується. Це був, як виявилось, спортсмен MMA, який біг крос і чи то заблукав, чи то вирішив трохи перепочити. Це "слово з трьох букв", оце ММА, мені теж ні про що не говорить, але якщо загуглити це ММА, то навіть по картінкам всьо стане ясно. Вони тут в горах проводять вишкіл, тренуються, дотримують суворого режиму, з ними тренуються також і два чемпіона Європи по ММА. Коротше, ті десять хвилин, що він тут біля нас провів, це певно були незабутні хвилинки свободи, ну а далі всьо - режим, сон-фізичні навантаження-харчування-сон-фізичні навантаження...
Потім попрокидались всі інші. Ніна приготувала солодку вівсянку зі сгущеним молоком та родзинками.
Чай каркаде.
...і музика.
Василь виконує пісню
...душевно...
...романтика...
Ну, а далі, з Вовою пішли по дрова.
Під ногами - шишки.
Ще шишки.
Сухий ліс.
Назбирані по лісу гілки.
Ото біля дерева біла надута гумова перчатка і моток туалетного паперу - це насправді ми так прикрасили ялинку. Це такий собі купальський ідол.
Потім, коли і Василь долучився до пошуку дров і вони з Вовою по них і пішли, я з Ніною тим часом пішли до невеличкої галявини чорниці.
По дорозі фотографуючи різні квіти.
Що цікаво, по ідеї всі ці квіти повинні мати якісь назви...
Ці квіти і рослини повинні бути знайомі і відомі ботанікам...
...тим часом йдемо далі...
Порослі мхом дерева.
Папороть.
...так от, а ми назв цих квітів нажаль не знаємо.
Просвіт між деревами.
І от чорниця.
На рослині джміль, він тут наче заснув.
Повернулись до нашого табору, Ніна збирала чорницю в чашку, ну а я просто їв.
В цей час з дровами повернулись Василь і Вова.
Сонце пробивається через ліс.
А Соломія посвячує Валю у лицарі.
Треба поцілувати меч і Валі ця ідея не дуже до вподоби.
Так, справді, не до вподоби.
Соломія з Валею певно що вирішують кого б ще посвятити у лицарі.
Я допоміг поналамувати понапринесених гілок. Більш товтсіші дровеняки Василь з вовою розпочали рубати.
І я поплентався до водоспаду. Часто можна бачити як інші шипотяни носять до своїх вогнищ такі ось важкі колоди.
Галявина.
Чи не з усіх сторін долинює музика.
Тут мають горівегу.
Музика.
Дівчина виконує пісню Боба Ділана "Knockin' on heaven's door"
Люди у чорному, готичному вбранні.
Тут справа - дитячий скаутський табір. Пвено вони не дуже радіють сусідству з цією різношерстною публікою, яка на Купала з'їжджається сюди.
Як я раніше казав - тут дві дороги - по верху (з і до галявини) і по низу (вздовж ріки до водоспада). У мене не вистачає терпіння йти до кінця верхньою стежкою і я спускаюсь по схилу на нижнб водоспадову стежку.
От вона водоспадова ріка і місток через неї.
Переходжу по містку і йду до водоспада разом з табунами туристів.
І ось він - водоспад Шипіт.
Десь пишуть, що "Водоспад Шипіт - одне з семи природних чудес України - найкрасивіший водоспад Закарпаття, розташований на північних схилах гірського масиву Боржавських полонин біля підніжжя гори Гимба що у селі Пилипець Міжгірського району".
Хай там як, але скупатись в його льодяній водичці треба.
А в теплу і ясну погоду - це взагалі гріх не зробити.
І я напевно робив саме так, як цей чувак.
Забравшись на один з ярусів, спускаєшся до води.
Похитуючись йдеш до падаючої води.
Відчуваєш бризки з усіх сторін.
І от вже поряд...
...входиш в потік, важкий струмінь. Добре, що окуляри вціліли. Наступного разу окуляри зніматиму. Падаюча вода таки важенька і добре освіжає.
Отака ось забава.
Водоспад.
Головне дочекатись, щоб табуни туристів відійшли, тоді стає більш спокійніше.
Прекрасні Шипотські води.
Виходить сонце.
І водоспад від цього стає більш красивішим.
Його бризки гарно підсвічуються.
Тим часом від бажаючих отримати водою по голові не має відбою.
Прекрасний водограй.
Чарівні потоки.
Туристи фотаються на тлі цього сонячного водяного дива.
А холодні води собі течуть...
...і далі, до самого низу.
Там на перехресті двох доріг верхньої та нижньої чатують на туристів багато лавок з різноманітним крамом - шашликами, вином...
...різноманітними алкогольними настоянками...
Щось смажиться, вариться, і при чому цінників ні на чому немає. Для кожного з виду туристів - певно буде своя ціна.
От торгова лавка з сушеними грибами, медом, вином (ожинове, малинове, чорничне).
А он порося Пепа.
Місцева достпрімєчатєльность.
Випрошує хліб у польських хіпі.
Дівчина кидає йому шматочки хліба.
Та порося не врубається, що їй там щось кинули. "Я вам що, свиня, щоб їжу з землі їсти".
Нє, Пепа чекає на нормальний сервіс.
Дівча відламує їй ще шмат хліба...
...і вже годує з руки...
Поросятко задоволене.
Але хоче хавати ще.
Чувак каже - "Я знаю, що він любить, він любить польский хліб".
Хіпі з Польщі із задоволенням фотають це шипітське чорне порося.
А я йде гуляти Пилипцем, Подобовцем, дивитись, де тут які є магазини.
Ці два селища Пилипець і Подобовець тут мають точку дотику - звернув на одну з вулиць і вважай, що ти вже в іншому селищі.
Вулики. Тут пропонують придбати мед.
Покладені вдовж річки колоди утворюють такі собі маленькі гарненькі водоспадики.
Це вже грунтова доріжка від Пилипця до Подобовця. Це погляд на Пилипець.
Будиночок.
Стоги сіна чи соломи.
Підйом. Туристи з такими ось палицями нагадують таких собі літніх лижників.
Оглядаючись назад.
Чим вище підіймаєшся - тим чарівніші краєвиди.
Гори.
Смереки.
Пасовище.
І знову гори-хмари.
Я вже заплутався - це я сфотав вперед чи назад, але все одно - гарно.
Будинки і сараї криті черепицею.
Це озираючись на пройдений шлях.
Загалом то я йде до автобусної зупинки...
...туди, де мав би звернути, коли йшов пішки.
І от автобусна зупинка селища Подобовець, яку місцеві із задоволенням використовують для зберігання дров.
Стіна зупинки розписана нефорами назвами улюблених гуртів - Корн, Кіно, Гражаднская оборона, Сліпкнот...
А цей стииль малюнів такий знайомий. Він зустрічається і у Воловці, і в Гукливому і от тут, в Подобовці також.
По дорозі назад зустрічаю прекрасних людей, що добирались стопом з Переяслава-Хмельницького, їх підвіз дальнобійник.
Вони також прямують на Шипіт. Тож дорогою назад були з ким поговорити.
Підходячи до Шипоту нас обганяє бусик з черговою ватагою хіпі. От вони вже полишають свій розписаний мобіль.
Рух вгору на галявину.
А це вже піпл на галявині.
З малюками.
Галявина.
Потроху вечоріє.
Люди насолоджуються пануючою атмосферою.
Я коли прийшов, то на місці були лише Вова і Ніна, і то вони вилізли з намету, почувши мій шорох. Спершу я думав, що нікого немає.
Взялися за приготування вечері.
Спочатку одна кастрюлька.
Потім інша.
Це наша прикрашена ялинка.
Ніна і Вова.
Куплене під час мого швендяння селищами печиво, ну і зелений чай у мене вже був.
Після вечері і чайопиття йдемо з Ніною і Вовою прогулятись галявиною.
Вечоріє. Попереду - Вова і Ніна.
Індіанець.
А тут вільна для всіх тусовка, барабанні ритми, танці, подеколи трапляється фаєршоу з такими штучно підсвітленими палицями... Минає черговий день.
Натискати тут для ПРОДОВЖЕННЯ - ШИПІТ-2016 - ДЕНЬ 3
Потім попрокидались всі інші. Ніна приготувала солодку вівсянку зі сгущеним молоком та родзинками.
Чай каркаде.
...і музика.
Василь виконує пісню
...душевно...
...романтика...
Ну, а далі, з Вовою пішли по дрова.
Під ногами - шишки.
Ще шишки.
Сухий ліс.
Назбирані по лісу гілки.
Ото біля дерева біла надута гумова перчатка і моток туалетного паперу - це насправді ми так прикрасили ялинку. Це такий собі купальський ідол.
Потім, коли і Василь долучився до пошуку дров і вони з Вовою по них і пішли, я з Ніною тим часом пішли до невеличкої галявини чорниці.
По дорозі фотографуючи різні квіти.
Що цікаво, по ідеї всі ці квіти повинні мати якісь назви...
Ці квіти і рослини повинні бути знайомі і відомі ботанікам...
...тим часом йдемо далі...
Порослі мхом дерева.
Папороть.
...так от, а ми назв цих квітів нажаль не знаємо.
Просвіт між деревами.
І от чорниця.
На рослині джміль, він тут наче заснув.
Повернулись до нашого табору, Ніна збирала чорницю в чашку, ну а я просто їв.
В цей час з дровами повернулись Василь і Вова.
Сонце пробивається через ліс.
А Соломія посвячує Валю у лицарі.
Треба поцілувати меч і Валі ця ідея не дуже до вподоби.
Так, справді, не до вподоби.
Соломія з Валею певно що вирішують кого б ще посвятити у лицарі.
Я допоміг поналамувати понапринесених гілок. Більш товтсіші дровеняки Василь з вовою розпочали рубати.
І я поплентався до водоспаду. Часто можна бачити як інші шипотяни носять до своїх вогнищ такі ось важкі колоди.
Галявина.
Чи не з усіх сторін долинює музика.
Тут мають горівегу.
Музика.
Дівчина виконує пісню Боба Ділана "Knockin' on heaven's door"
Люди у чорному, готичному вбранні.
Тут справа - дитячий скаутський табір. Пвено вони не дуже радіють сусідству з цією різношерстною публікою, яка на Купала з'їжджається сюди.
Як я раніше казав - тут дві дороги - по верху (з і до галявини) і по низу (вздовж ріки до водоспада). У мене не вистачає терпіння йти до кінця верхньою стежкою і я спускаюсь по схилу на нижнб водоспадову стежку.
От вона водоспадова ріка і місток через неї.
Переходжу по містку і йду до водоспада разом з табунами туристів.
І ось він - водоспад Шипіт.
Десь пишуть, що "Водоспад Шипіт - одне з семи природних чудес України - найкрасивіший водоспад Закарпаття, розташований на північних схилах гірського масиву Боржавських полонин біля підніжжя гори Гимба що у селі Пилипець Міжгірського району".
Хай там як, але скупатись в його льодяній водичці треба.
А в теплу і ясну погоду - це взагалі гріх не зробити.
І я напевно робив саме так, як цей чувак.
Забравшись на один з ярусів, спускаєшся до води.
Похитуючись йдеш до падаючої води.
Відчуваєш бризки з усіх сторін.
І от вже поряд...
...входиш в потік, важкий струмінь. Добре, що окуляри вціліли. Наступного разу окуляри зніматиму. Падаюча вода таки важенька і добре освіжає.
Отака ось забава.
Водоспад.
Головне дочекатись, щоб табуни туристів відійшли, тоді стає більш спокійніше.
Прекрасні Шипотські води.
Виходить сонце.
І водоспад від цього стає більш красивішим.
Його бризки гарно підсвічуються.
Тим часом від бажаючих отримати водою по голові не має відбою.
Прекрасний водограй.
Чарівні потоки.
Туристи фотаються на тлі цього сонячного водяного дива.
А холодні води собі течуть...
...і далі, до самого низу.
Там на перехресті двох доріг верхньої та нижньої чатують на туристів багато лавок з різноманітним крамом - шашликами, вином...
...різноманітними алкогольними настоянками...
Щось смажиться, вариться, і при чому цінників ні на чому немає. Для кожного з виду туристів - певно буде своя ціна.
От торгова лавка з сушеними грибами, медом, вином (ожинове, малинове, чорничне).
А он порося Пепа.
Місцева достпрімєчатєльность.
Випрошує хліб у польських хіпі.
Дівчина кидає йому шматочки хліба.
Та порося не врубається, що їй там щось кинули. "Я вам що, свиня, щоб їжу з землі їсти".
Нє, Пепа чекає на нормальний сервіс.
Дівча відламує їй ще шмат хліба...
...і вже годує з руки...
Поросятко задоволене.
Але хоче хавати ще.
Чувак каже - "Я знаю, що він любить, він любить польский хліб".
Хіпі з Польщі із задоволенням фотають це шипітське чорне порося.
А я йде гуляти Пилипцем, Подобовцем, дивитись, де тут які є магазини.
Ці два селища Пилипець і Подобовець тут мають точку дотику - звернув на одну з вулиць і вважай, що ти вже в іншому селищі.
Вулики. Тут пропонують придбати мед.
Покладені вдовж річки колоди утворюють такі собі маленькі гарненькі водоспадики.
Це вже грунтова доріжка від Пилипця до Подобовця. Це погляд на Пилипець.
Будиночок.
Стоги сіна чи соломи.
Підйом. Туристи з такими ось палицями нагадують таких собі літніх лижників.
Оглядаючись назад.
Чим вище підіймаєшся - тим чарівніші краєвиди.
Гори.
Смереки.
Пасовище.
І знову гори-хмари.
Я вже заплутався - це я сфотав вперед чи назад, але все одно - гарно.
Будинки і сараї криті черепицею.
Це озираючись на пройдений шлях.
Загалом то я йде до автобусної зупинки...
...туди, де мав би звернути, коли йшов пішки.
І от автобусна зупинка селища Подобовець, яку місцеві із задоволенням використовують для зберігання дров.
Стіна зупинки розписана нефорами назвами улюблених гуртів - Корн, Кіно, Гражаднская оборона, Сліпкнот...
А цей стииль малюнів такий знайомий. Він зустрічається і у Воловці, і в Гукливому і от тут, в Подобовці також.
По дорозі назад зустрічаю прекрасних людей, що добирались стопом з Переяслава-Хмельницького, їх підвіз дальнобійник.
Вони також прямують на Шипіт. Тож дорогою назад були з ким поговорити.
Підходячи до Шипоту нас обганяє бусик з черговою ватагою хіпі. От вони вже полишають свій розписаний мобіль.
Рух вгору на галявину.
А це вже піпл на галявині.
З малюками.
Галявина.
Потроху вечоріє.
Люди насолоджуються пануючою атмосферою.
Я коли прийшов, то на місці були лише Вова і Ніна, і то вони вилізли з намету, почувши мій шорох. Спершу я думав, що нікого немає.
Взялися за приготування вечері.
Спочатку одна кастрюлька.
Потім інша.
Це наша прикрашена ялинка.
Ніна і Вова.
Куплене під час мого швендяння селищами печиво, ну і зелений чай у мене вже був.
Після вечері і чайопиття йдемо з Ніною і Вовою прогулятись галявиною.
Вечоріє. Попереду - Вова і Ніна.
Індіанець.
А тут вільна для всіх тусовка, барабанні ритми, танці, подеколи трапляється фаєршоу з такими штучно підсвітленими палицями... Минає черговий день.
Натискати тут для ПРОДОВЖЕННЯ - ШИПІТ-2016 - ДЕНЬ 3
