ГайдаFest 2016
Aug. 2nd, 2016 11:11 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
dyvosny23-24 липня - в Черкасах з'явився і власне відбувся новий фестиваль під назвою "ГайдаФест". Вхід на фестиваль був вільний.
В зеленому автобусі з Києва до Черкас показували Вечірній квартал. Зрештою я його не особливо дивився - здебільшого читав книгу.
За вкіном - поля. На багатьох ще колоситься жито, пшениця, на деяких - працюють комбайни, а це ось поле вже убране.
На цій території заправки автобус робить десятихвилинну зупинку.
Тут огороджені сіткою соняшникові поля, і якщо уважно придивитись, помітно, як наче в кафешках сидять на соняхах круки.
І ось автобус рушає далі, а Черкаси вже близько.
Хвилин п'ятнадцять долаємо штучно насипану косу. З обох сторін - Дніпро.
Проїжджаємо міст.
Ще трохи Черкасами і ще трохи Вечірнього кварталу...
...і десь ось на цьому місці, неподалік ось цього палацу культури "Дружба народів" власне і є кінцева автобусна зупинка.
Тут до мене звертається чарівна дівчина Аня.
Питає, чи я часом не на фестиавль?
Кажу, що так, але дай но я ще цей черкаський тролейбус сфотографую.
А, ну ще і Багдана Хмельницького. Ось, все. Тепер можна йти.
І ми пішли. Орієнтовно туди, куди нам люди показали. А нам потрібен парк "Долина троянд".
Зрештою, ми якось так прямо пройшли повз усі вулиці замість того, щоб повернути на ліво, і врешті решт вийшли тупо на пляж.
Довелось трохи повернутись назад.
І от вже ми йдемо вулицею Гагаріна у напрямі Долини троянд.
І ось, ура, Гайда фест і чувак, що на шару роздає каву. Нескафе тут якусь акцію провдить, але ні я, ні Аня, цього напою не п'ємо. Тож нам по суті пофіг, що вони тут шастають.
Ця дівчина-волонтер фестивалю підійшла до нас і підказала в якому напрямі слід йти, аби вийти до наметового містечка.
Перед походом до наметовго містечка - влаштували невеличку фото-сесію "напамять". Доречі, там позаду є цікавіший банер. але наразі там знімав свій фільм про цю подію ведучий фесту.
Аня і Гайда-фест.
Аня запропонувала пофотографувати і мене.
Зрештою, я не відмовився.
До наметового містечка вели стрілочки.
Цих стрілочок було не дуже багато. І ось тут нам бракувало однієї стрілочки, яка б підказала, що слід звернути на ліво. Але потьопали далі.
І вийшли знову на якийсь пляж. Певно, пляж нас переслідує.
Не хтілось вірити, що це і є наметове містечко. Якийсь один жовтий намет, а за кущами - ще один.
Вирішили, що все ж краще поблукати територією фесту і порозпитувати волонтерів що де і як. Чи справді те, що ми знайщли, це і є наметове містечко?
Тут, як виявилось, і ярмарки є.
А при вході до парку - сонячний годинник. Наразі вже третя година дня. З Києва я виїхав десь об одинадцятій.
Троянда Долини троянд.
По суті, оця ось трояндова ділянка має виправдовувати назву парку.
Зрештою ми таки знайщли наметове містечко. Правда вийшли на нього якось з боку, а не через центральний вхід.
І тут на нас чекала наварена на всіх каша.
Але не було одноразових мисок, лише ложки. У Ані виникла геніальна ідея і вона збігала за тими чуваками що роздають шарову каву і взяла у них одноразові стаканчики, аби в них насипати кашу.
Але цього дня ці стаканчики не знадобились. Всім дозволили їсти кашу просто з казана.
І голодні з дороги хлопці і дівчата, які прибували на фест, накидувались на кашу. Організатори просто богі, що так придумали. Це було круто.
Каша була смачна.
А Аня мала при собі ще й огірки.
І вона всіх пригостила неймовірно смачними огірками.
І тут прибули двоє життєрадіних людисьок, які запросили на безкоштовену екскурсію містом.
Ну раз всі почали так погоджуватись на екскурсію, то чому б і мені не піти. А це проходячи повз літературну галявинку, на якій Капранови презентують власні книги.
І ось я на екскурсії.
Дівчина-екскурсовод емоційно розповідає про боротьбу, зображену на барельєфі.
От він - барельєф і статуя.
Далі розповідь про великий краєзнавчий музей.
А це ми вже біля церкви...
...поряд з якою ростуть гарні квіточки.
Я зазирнув всередину.
Поглянув на картинку при вході.
А це вже встановлено захисникам України, які в ті чи інші часи боролись за її незалежність, суверенність, за її мову і культуру.
І поки я ходив до кожного пам'ятника, аби його сфотографувати, я загубив екскурсійну групу. Вони пішли вздовж вулиці, яка до речі має назву Хрещатик, і кудись звернули.
Ось такі от рослини ростуть на Хрещатику.
А це сквер по вулиці Хрещатик...
...де на білому роялі...
...грає класичні твори дівчина.
Загалом - прекрасна музика і чудова гра. Приємно ось так тинятись сквером і слухати безсмертні твори геніальних композиторів.
А цей ось фонтан має подвійну назву. Перша назва - "Під напругою", інша - "Купатись заборонено". Оригінально, як для фонтану.
Бабульки втикають на квіти і слухають класичну музику.
Загалом же це субота і тут класно.
Дивно, що тут мало народу тусує.
Бризки фонтану заломлюють світло і творять таку ось міні-веселку.
А це будівля яка прикриває собо сквер. Тут засідають всякі місцеві обласні депутатики.
Автобусна зупинка.
А це для тих хто заблукав, і кому терміново треба знайти, наприклад, стоунхендж або ейфелеву вежу, то ось спеціально для цього встановлено вказівник. Там навіть вказано скільки кілометрів треба теліпати.
Бічна сторона торгівельного центру "Любава".
А це всередені центру.
Тут проводився якийсь шаховий турнір.
Десь тут на будівлі знайшов пам'ятний знак.
На честь Гесте, що свого часу створив генеральний план Черкас.
Черкаський автобус.
Вертаю на місце проведення фесту.
Центральний вхід у наметове містечко.
А цей фонтан Долини троянд певно призначений спецально для купання. Тут всі стрибають, заїжджають на великах, бігають, бризкаються. Діти люблять перекривати ногами-руками водяні струмені.
Ярмарок.
Відпочинок на траві.
А он там на сцені вже виступає якийсь із запрошених на фестиваль гуртів.
Це гурт "DK.DANCE".
У них судячи з ютюба раніше був зовсім інший вокаліст.
А музика розважальна, веселенька.
Мабуть співають:
"Ми змінимо світ, зітрем стереотипи,
Ми молодь України – її шалені діти"
Тут місцеві приходять купаються. Думають "О, ще якийсь концерт тут, ну-ну".
Пляжик прямо на травичці. А великі чорні кавалки - то водорості.
А тим часом на сцені виходить "Гражданін Топінамбур"
Це ті чуваки, які врятували програму фесту. Так сталось, що один гурт у зв'язку з сімейними обставинами відмовився від виступу і організатори поспішно почали шукати заміну. І от Гражданін Топінамбур погодились. Їх умови і райдер для ГайдаФесту були, наскільки мені стало відомо, це компенсувати витрати на бензин і дати щось поїсти.
Зрештою, вони класні. Вони ще мають ось такий ось кліпчик.
"Эй, братья и сестры..."
"...жизнь не становится легче..."
"...но мы с вами вместе..."
"...мы из похожего теста..."
і схоже що саме так :)
"Всех проблем не перечесть
Жизнь давно не шоколад
Но у меня с собою есть...
...пицца и лимонад!"
На сцені "Гражданін Топінамбур"
Пускання мильних бульбашок.
Вечоріє.
А ось тут класно сидіти і мріяти.
Чудові краєвиди у підніжжя гігантської статуї.
Сутінки опускаються на Черкаси.
Суботній вечір.
А хедлайнером цього дня була Карна, які перед виконанням пісні "Маленька", казали що якщо хтось не бачив на цю пісню їхній кліп, то типу подивіться. Знімали зимою в Карпатах. Тож осьо їх кліп.
Загалом же це драйвовий важкий гурт. Значно важчий за їхню пісню "Маленька".
Схоже людям подобається.
Наступний день. Неділя.
Дорога до води.
Ранкове Дніпро...
...прибиває до берега водорості.
Темна вода, і майже не видно берега. У мене постійне відчуття, що все це насправді - море.
Тут в Долині троянд влаштовують ранкові пробіжки, виконують різноманітні фізичні вправи.
Я шурую в центр міста.
По дорозі, неподалік краєзнавчого музею, зустрічається нічийне дерево з абрикосами.
Вчора якийсь дідок її обривав. І оце, що я подумав, що купуй після цього в когось на базарах абрикоси. Нарвуть десь біля траси і торгують.
Розмальовані ворота.
Підвезли молоко.
За ним підходять переважно люди похилого віку. Можливо це молоко якейсь особливе, а може це настольгія така. Раніше в срср часто так торгували.
Вулиці Черкас.
А це Черкаське музичне училище.
Берельєф на будівлі музичного училища.
А це так.
Блукання між будинками.
А це каменюка із зображенням Богдана Хмельницького.
Це власне сквер на його честь.
Тут ще й замок свого часу був.
Приблизно так ось виглядав.
От, люди вважають, що ось так виглядав Іван Підкова.
Сквер розташовано теж на чималенькому пагорбі. З нього можна споглядати сусідній пагорб.
Тут у сквері живе рудий котик.
Він не боїться людей.
Коли я фотав цю дзигу, я відчув як щось волохате торкнулось моєї руки.
Коли коти жадають пестощів вони готові обтиратись муркотячи об що завгодно.
Цей кіт мабуть їсти хоче.
Красунчик.
І я пішов снідати.
Проходив повз будинок Щербини.
Гарненький будиночок.
Майже як замок.
Решту молока зі свого сніданку я віддав котику.
Жіночка двірник, яка прибирала цей сквер розповіла, що вже два роки як тут цей кіт живе.
Його всі тут, каже, підгодовують.
Пропонувала забрати.
Я ще більше укоротив коробочку з молоком і поставив її під лавку.
Ось так виглядає сквер Хмельницького зі сторони.
Вертаю на фестиваль.
По дорозі - ось такі от розписані двері.
Спіле яблуко.
Абрикоси.
Білі квіти.
Сонячний годинник вказує, що вже одинадцята година ранку.
Учасники ярмарку на ніч ховали свій крам. Тепер ось розкладають все знову.
Парковий тренажерний куточок.
Прогулянковий катер.
Чайки.
А це галявина автостоперів.
Дівчина що їздить автостопом розполвідає про свої подорожі Грузією.
А це розклад автостоперів, які приймають участь у фестивалі і діляться своїм досвідом, своїми враженнями від подорожів.
Поряд розташована літературно-гутіркова галявина, де саме зараз відбуваються поетичні двобої.
Суть полягає в тому, що двоє учасників зачитують по черзі вірші, а глядачі аплодисментами визначають найкращого.
Зараз читає вірші Нюта Бондаренко.
А тепер відбувається визначення переможця. Люди по черзі аплодують учасниками. Сепршу Євгену Кияєву, а потім Нюті Бондаренко. Куратор двобоїв (чувак в білому кашкеті) визначає, кого з поетів глядачі підтримали найбільше.
Далі в двобої виступали Євген Александров і Анастасія Чумак.
Тут перемогла Анастасія, і вийшла у фінал.
Це вже виступає Максим Миськів...
...і Денис Андрушенко (доречі, мені сподобались його вірші).
Чийсь щоденник на траві. Я бачив такі у книгарнях продають.
А це у фіналі - Денис, Нюта і Анастасія. Хто з них переміг, і що йому за це було, я вже не бачив.
Пішов гуляти парком.
Дитячі забавки з фонтаном. Прикольно :) Так би мовити інтелектуальні розваги.
Годинник показує дванадцяту.
Дніпро.
Пляж.
Йдучи вздовж берега.
Плавання під парусом.
А в цей час на фестивалі проходять різноманітні майстер-класи.
Зокрема ось роблять ловців снів.
Мабуть роблять їх без пір'їнок.
А тут пишуть як писали в давнину.
Чорнилом і металевими такими ось ручками.
Думаю і собі щось написати.
Ну, хай, наприклад, буде так.
Всі інші продовжують щось писати.
Сьогодні знову наварили каші. І той стаканчик, який вчора Аня попросила у роздавачів кави все ж таки знадобився. Та акція з роздаванням кави закінчилась ще вчора, і сьогодні вже ніхто не бігав і нічого не пропонував. Тож як добре, що Аня тоді ці стаканчики у них вибила.
А це знов літературна галявина і виступає, чимось схожий на Тарантіно, поет Дмитро Свириденко...
...і Катерина Феб.
Після виступу до Катерини підходять прекрасні люди...
...і зізнаються, що її виступ всім їм дуже сподобався. Ця людина в білому кашкеті - місцевий знавець поезії, організатор різних поетичних заходів.
І після отих во поетичних читань, десь на півгодинки зібрались організатори Гайда-фесту - це хлопці і дівчата, які полюбляють їздити по фестивалях і от на одному з фестів, хтось з них поспорив з іншим, що організує в Черкасах щось не гірше за вже існуючі в Україні фести.
І от вони, зрештою, не дивлячись на відсутність досвіду, на те, що їх переважно не хтіли в серйоз сприймати, вийшли переможцями - виграли грант, відчули на собі всю цю місцеву бюрократію, досхочу наспілкувались з чиновниками і таки створили прекрасну подію, яка тепер закарбована в історії сучасної української культури, як ГайдаФест.
Вони прекрасні. А ще напередодні фесту, десь так за два тижні до початку, двоє хлопців, які є одними з ключових організаторів цього дійства, якось так вирішили собі, що організація фесту це добре, але Шипіт це святе, і врешті в якийсь момент поставили дівчат перед фактом, що ми на Шипоті, але ви цеє... тримайтесь там. Загалом дівчата були в шоці від такого повороту подій.
Та все склалось добре. І фестиваль вийшов дуже класним. Наступний фест хочуть зробити платним, щоб бути більш незалежними від чиновників, і цей фест вже проходитиме скоріш за все не в парку Долина троянд - знайдуть в Черкасах для фесту інше місце. Хоча Долина троянд для фестів - місце дуже хороше.
Глядачі уважно слухають організаторів.
А це ті, хто задавали організаторам найбільше питань.
А це просто песик. Цуценя.
Він загалом то хоче гратись. Мале ще.
Готовий кусати будь-чиї руки.
Навіть ті руки, які його гладаять.
Наразі песик зайнятий - кусає руку чувака у кашкеті.
Цуценя прийшло до мене і почало гризти мій сандаль. На спробу відштовхнути - грайливо кусається. Осьо його морда.
Дніпро.
Наметове містечко.
Кімната Гретхен зайнята налаштуванням звуку під свій виступ.
Це їх робочий одяг. На сцену вони вийдуть в інших футболках.
Тож, прикольно, вони мають сценічні костюми :)
Бас-гітарист (Олександр Михайлець)зосереджено слухає звук.
Вокаліст (Антон Кістрін) пробує себе в якості барабанщика.
А це те, чим обрамлено по боках сцени. І доречі, самі ж організатори там на літературній галявині звернули увагу на цей свій невеличкий прокол...
...Насправді попереду мали б бути висіти ось ті ось плакати, які тепер висять збоку сцени...
...Справа в тому, що ці основні плакати, оскільки вони кріпляться перед колонками, потрібно було замовити у вигляді сітки, щоб ті вільно пропускали звук. Та ось, в результаті внутрішніх непорозумінь, замовили не у вигляді сітки, а суцільними. Тож довелось ці банери повісити по боках, а наперед прикріпити банери-вишиванки. Але мені так більше подобається.
Тож люди так і не побачили переліку спонсорів фесту та не зафіксували їх на свої фотоапарати під час виступів гуртів.
Але чайкам, я думаю, пофіг.
Вони собі покачуються на хвилях.
Планеристи поскаладали свої планери.
Хоча один чувак все ж намагається ще покататись за допомогою планера і сили вітру.
Планер крутить в небесах.
А чуваку щось не особливо вдається гарно поплавати.
Дніпровські хвилі тим часом змочують водорості.
А це ще один для мене сюрприз фестивалю.
Якби не одна дівчина з організаторів, яка на тій же літературній галявині привернула до нього увагу...
...я б напевно провтикав їх виступ.
Отже цього чувака звуть Фріл.
Він з Черкас.
Я його знаю завдяки гурту "На відміну від" і невмирущого хіта (візитівки гурту, пісні з жахливим брутальним текстом) "Я боюся чєбурашку". Це було років десять тому назад.
Тож ось певно дороги у двох хлопців (Фріла і Бєляєва), які скаладали гурт, розійшлися. Обидва ж хлопці продовжують писати пісні і читати реп.
Так от зараз Фріл на сцені Гайдафесту.
І його творчість, текстове наповнення, значно сейрозніше, безпосередньо торкається соціальних тем...
...в тому числі актуальних на сьогодні тем миру і війни.
Ця нова творчість ляже в основу невеличкого альбому, який Фріл планує згодом випустити. Наразі в ютюбі знайшов один з кліпів Фріла:
Це власне Фріл (чи як пишуть - Freel)
Це бас-гітарист.
Ну, і власне разом це однойменний гурт - Freel.
Хлопці з прапором.
Місцева молодь.
Повітряний змій.
Змій у височині.
А он чувак в синьому, що змія хапускає.
Попкорн і вата.
А це такі бювети, з якої наразі дівчина п'є, розставили по місту. Біля краєзнавчого музею теж таке стоїть. Кажуть, що цю воду можна пити.
А зараз на сцені білоруський гурт "Кашлаты Вох".
Чувак вийшов спочатку в курточці з натягнутим на голову капюшоном.
А потім відкинув капюшон, зняв куртку.
Зняв резинку, що тримала волосся.
І це під час шаленої музики.
І от почалась спека.
Цей чувак, насправді (принаймні мені так здається), таємничий дух дрімучих моторошних лісів.
Тексти пісень - для любителів страшних казок.
Щоб відчути, як звучить Кашлаты Вох і про що він співає, ось одна з його пісень:
Ну, а далі фоток дуже багато, тож без коментарів. НАСТУПНІ ФОТО слід проглядати виключно під час звучання пісні Кашлаты Вох. Тому слід залишити увімкненою попередньо вкладену пісню і дивитись фото далі...
Перелік пісень, які виконував Кашлаты Вох. Цей перелік вокалісти виписують для себе, щоб не забути які пісні і в якому порядку вони запланували виконати.
Кашлати Вох уподобав цю дівчину. Іноді співав для неї, дивлячись в її прекрасні очі.
А наприкінці виступу подарував папірець з переліком пісень :)))
Чарівна дівчина.
А це на сцені ведучий вивів ловців покемонів.
Ведучий, в даному випадку виступав певно в якості психіатра, цікавився, чи давно це з вами?
Справа в тому, що у світі з'явилась категорія людей, які бігають по місту і ловлять невидимих нормальним людям істот, яких називають покемонами.
Ведучий цікавиться, які види покемонів ви знаєте?
Мені мабуть цього не зрозуміти. Хоча чого я дивуюсь. Світ давно вже з'їхав з розуму. В свій час вони вирощували і годували тамагочі, потім почали розмовляти самі з собою і вже от збирають невидимих істот. Ну, що ж, щасти :)
Після ось цього покемономанства на сцену вийшов гурт Натоліч.
І всі: А-а-а-а-а!!!
Вокаліст і сам насолоджується музикою.
І ось доречі гурт нещодавно зняв кліп на свою нову пісню:
Тож далі - ще кілька фоток з виступу Натоліча без коментарів.
Тобто це був гурт НАТОЛІЧ на ГайдаФесті.
А це дитячі забавки -стрибати з камінця на камінець.
Особливо мабуть цікаво коли ці камінці оточені водою.
Щось на кшталт компютерної гри.
Але реальність набагато цікавіша.
Дніпро.
Дерева.
Під вечір сонячний годинник фактично нічого не показує. Хоча якась тінь подає на один стілець.
Глядачі по-різному спостерігають за подіями на сцені...
...де вже виступає Кімната Гретхен.
Сонечко бас-гітаристу сліпить очі.
Це вокалісту добре - в нього темні окуляри :)
Якийсь час мікрофон у вокаліста відмовлявся працювати, тож чувак-діджей йому свій простягнув.
Взагалі того діджея гурт Кімната Гретхен вважає запрошеним музикантом.
І він певні електронні звуки в їхню музику додав.
А ще вибігав стрибав на подіумі.
Кортше розважався як міг.
Це Антон Кістрін. Зараз з'їсть мікрофон.
А це якийсь чувак стрибнув в натовп
Вірніше він заздалегідь домовився зі своїми корєшами, що ці його піймають, тож завідомо стрибав у їхні руки. Що ж - впіймали.
А це гойдання руками.
Море волнується раз.
Море волнується два.
Море волнується три.
Морская фігура на мєстє замрі.
Тож це була Кімната Гретхен.
Вечоріє.
З цього пагорба, отам де статує, дуже гарно чутно виступи. Невидно правда ніфіга хто там на сцені, але чутно дуже добре. Та і навіщо дивитись на ту сцену, коли навколо такі краєвиди.
Між каміння пробивається трава.
І от на Долину троянд впала ніч.
І на сцену вийшов хедлайнер останнього, другого дня фесту.
І це Чумацький шлях.
Дуже класний драйвовий колектив.
Чутно було, як хтось з глядачів ділився враженнями з іншим, що типу Чумацький Шлях просто шикарні.
Ну, вони справді зробили справжнє свято.
Та і вокаліст ефектно виглядає з таким ось ірокезом. Та ще й на баяні грає.
Глядачі від екстазу запалювали фаєри.
Мабуть Чумацький Шлях усіх порвав. А ось цю от пісню він здається виконував, коли його глядачі просили вийти й виконати щось на біс:
Ось так добіг кінця ГайдаФест 2016.
А це вже наступний день - Понеділок.
Вночі у наметовому містечку засинаєш, коли з різних боків, хто під гітару, а хто акапельно співає кожен свою якусь пісню - одні під гітару награють пісню гурту Сплін, інші акапельно щось зі Скрябіна, а дівчата так само акапельно співають пісню про Вону.
О третій ночі прокидаєшся від того, що голоси дівчат і хлопців оруть пісню "Ти ж мене підманула" і далі продовжується їх концерт-волання інших популярних пісень, та так, що одна дівчина вимушена була вилізти з намету і прикрикнути "Та ви заткаєтесь нарешті коли небудь чи ні?!"
Під ранок (годині о сьомій) певно з тих дівчат, що горланила оті пісні, наразі ж голосно сповіщала "Добрий ранок, Україно!". Таке враження, що вона взагалі не спала. А можна і спала пару годин. Тим не менш вона полишила наметове містечко, при цьому продовжуючи радісно сповіщати "Добрий ранок, Україно!!!"
А ось тут ось була сцена. Ще немає восьмої. А фесту як і не було. Що лишилось від ГайдаФесту - це напевно наметове містечко, яке все ще досипало. Автостопщики потягнулись на трасу, інші їм побажали вдалого стопу.
Фонтан у парку не працював.
Сонячний годинник теж якусь фігню показував.
Троянди Долини троянд продовжували цвісти.
І я полишав цей парк.
Проходив повз сквер Хмельницького, але рудого кота не побачив.
Пошкандибав до автобусної зупинки.
Повз тінисті зарощі дерев.
Милючись гарно розмальваними стінами під'їздів.
Василь Симоненко і собачка.
А це вздовж дороги яблука нападали.
Ось вони, яблуки.
А це чекають автобуси. І наразі завантажується той самий зелений, яким я і їхав сюди.
От вже в автобусі. Понеділок. Люди йдуть по своїм роботам. А мені завтра на потяг. Адже попереду ще й український Вудсток.
Автобус робив свою традиційну десятихвилинну зупинку. І доречі ж транслював ті самі уривки з Вечірнього кварталу.
В зеленому автобусі з Києва до Черкас показували Вечірній квартал. Зрештою я його не особливо дивився - здебільшого читав книгу.
За вкіном - поля. На багатьох ще колоситься жито, пшениця, на деяких - працюють комбайни, а це ось поле вже убране.
На цій території заправки автобус робить десятихвилинну зупинку.
Тут огороджені сіткою соняшникові поля, і якщо уважно придивитись, помітно, як наче в кафешках сидять на соняхах круки.
І ось автобус рушає далі, а Черкаси вже близько.
Хвилин п'ятнадцять долаємо штучно насипану косу. З обох сторін - Дніпро.
Проїжджаємо міст.
Ще трохи Черкасами і ще трохи Вечірнього кварталу...
...і десь ось на цьому місці, неподалік ось цього палацу культури "Дружба народів" власне і є кінцева автобусна зупинка.
Тут до мене звертається чарівна дівчина Аня.
Питає, чи я часом не на фестиавль?
Кажу, що так, але дай но я ще цей черкаський тролейбус сфотографую.
А, ну ще і Багдана Хмельницького. Ось, все. Тепер можна йти.
І ми пішли. Орієнтовно туди, куди нам люди показали. А нам потрібен парк "Долина троянд".
Зрештою, ми якось так прямо пройшли повз усі вулиці замість того, щоб повернути на ліво, і врешті решт вийшли тупо на пляж.
Довелось трохи повернутись назад.
І от вже ми йдемо вулицею Гагаріна у напрямі Долини троянд.
І ось, ура, Гайда фест і чувак, що на шару роздає каву. Нескафе тут якусь акцію провдить, але ні я, ні Аня, цього напою не п'ємо. Тож нам по суті пофіг, що вони тут шастають.
Ця дівчина-волонтер фестивалю підійшла до нас і підказала в якому напрямі слід йти, аби вийти до наметового містечка.
Перед походом до наметовго містечка - влаштували невеличку фото-сесію "напамять". Доречі, там позаду є цікавіший банер. але наразі там знімав свій фільм про цю подію ведучий фесту.
Аня і Гайда-фест.
Аня запропонувала пофотографувати і мене.
Зрештою, я не відмовився.
До наметового містечка вели стрілочки.
Цих стрілочок було не дуже багато. І ось тут нам бракувало однієї стрілочки, яка б підказала, що слід звернути на ліво. Але потьопали далі.
І вийшли знову на якийсь пляж. Певно, пляж нас переслідує.
Не хтілось вірити, що це і є наметове містечко. Якийсь один жовтий намет, а за кущами - ще один.
Вирішили, що все ж краще поблукати територією фесту і порозпитувати волонтерів що де і як. Чи справді те, що ми знайщли, це і є наметове містечко?
Тут, як виявилось, і ярмарки є.
А при вході до парку - сонячний годинник. Наразі вже третя година дня. З Києва я виїхав десь об одинадцятій.
Троянда Долини троянд.
По суті, оця ось трояндова ділянка має виправдовувати назву парку.
Зрештою ми таки знайщли наметове містечко. Правда вийшли на нього якось з боку, а не через центральний вхід.
І тут на нас чекала наварена на всіх каша.
Але не було одноразових мисок, лише ложки. У Ані виникла геніальна ідея і вона збігала за тими чуваками що роздають шарову каву і взяла у них одноразові стаканчики, аби в них насипати кашу.
Але цього дня ці стаканчики не знадобились. Всім дозволили їсти кашу просто з казана.
І голодні з дороги хлопці і дівчата, які прибували на фест, накидувались на кашу. Організатори просто богі, що так придумали. Це було круто.
Каша була смачна.
А Аня мала при собі ще й огірки.
І вона всіх пригостила неймовірно смачними огірками.
І тут прибули двоє життєрадіних людисьок, які запросили на безкоштовену екскурсію містом.
Ну раз всі почали так погоджуватись на екскурсію, то чому б і мені не піти. А це проходячи повз літературну галявинку, на якій Капранови презентують власні книги.
І ось я на екскурсії.
Дівчина-екскурсовод емоційно розповідає про боротьбу, зображену на барельєфі.
От він - барельєф і статуя.
Далі розповідь про великий краєзнавчий музей.
А це ми вже біля церкви...
...поряд з якою ростуть гарні квіточки.
Я зазирнув всередину.
Поглянув на картинку при вході.
А це вже встановлено захисникам України, які в ті чи інші часи боролись за її незалежність, суверенність, за її мову і культуру.
І поки я ходив до кожного пам'ятника, аби його сфотографувати, я загубив екскурсійну групу. Вони пішли вздовж вулиці, яка до речі має назву Хрещатик, і кудись звернули.
Ось такі от рослини ростуть на Хрещатику.
А це сквер по вулиці Хрещатик...
...де на білому роялі...
...грає класичні твори дівчина.
Загалом - прекрасна музика і чудова гра. Приємно ось так тинятись сквером і слухати безсмертні твори геніальних композиторів.
А цей ось фонтан має подвійну назву. Перша назва - "Під напругою", інша - "Купатись заборонено". Оригінально, як для фонтану.
Бабульки втикають на квіти і слухають класичну музику.
Загалом же це субота і тут класно.
Дивно, що тут мало народу тусує.
Бризки фонтану заломлюють світло і творять таку ось міні-веселку.
А це будівля яка прикриває собо сквер. Тут засідають всякі місцеві обласні депутатики.
Автобусна зупинка.
А це для тих хто заблукав, і кому терміново треба знайти, наприклад, стоунхендж або ейфелеву вежу, то ось спеціально для цього встановлено вказівник. Там навіть вказано скільки кілометрів треба теліпати.
Бічна сторона торгівельного центру "Любава".
А це всередені центру.
Тут проводився якийсь шаховий турнір.
Десь тут на будівлі знайшов пам'ятний знак.
На честь Гесте, що свого часу створив генеральний план Черкас.
Черкаський автобус.
Вертаю на місце проведення фесту.
Центральний вхід у наметове містечко.
А цей фонтан Долини троянд певно призначений спецально для купання. Тут всі стрибають, заїжджають на великах, бігають, бризкаються. Діти люблять перекривати ногами-руками водяні струмені.
Ярмарок.
Відпочинок на траві.
А он там на сцені вже виступає якийсь із запрошених на фестиваль гуртів.
Це гурт "DK.DANCE".
У них судячи з ютюба раніше був зовсім інший вокаліст.
А музика розважальна, веселенька.
Мабуть співають:
"Ми змінимо світ, зітрем стереотипи,
Ми молодь України – її шалені діти"
Тут місцеві приходять купаються. Думають "О, ще якийсь концерт тут, ну-ну".
Пляжик прямо на травичці. А великі чорні кавалки - то водорості.
А тим часом на сцені виходить "Гражданін Топінамбур"
Це ті чуваки, які врятували програму фесту. Так сталось, що один гурт у зв'язку з сімейними обставинами відмовився від виступу і організатори поспішно почали шукати заміну. І от Гражданін Топінамбур погодились. Їх умови і райдер для ГайдаФесту були, наскільки мені стало відомо, це компенсувати витрати на бензин і дати щось поїсти.
Зрештою, вони класні. Вони ще мають ось такий ось кліпчик.
"Эй, братья и сестры..."
"...жизнь не становится легче..."
"...но мы с вами вместе..."
"...мы из похожего теста..."
і схоже що саме так :)
"Всех проблем не перечесть
Жизнь давно не шоколад
Но у меня с собою есть...
...пицца и лимонад!"
На сцені "Гражданін Топінамбур"
Пускання мильних бульбашок.
Вечоріє.
А ось тут класно сидіти і мріяти.
Чудові краєвиди у підніжжя гігантської статуї.
Сутінки опускаються на Черкаси.
Суботній вечір.
А хедлайнером цього дня була Карна, які перед виконанням пісні "Маленька", казали що якщо хтось не бачив на цю пісню їхній кліп, то типу подивіться. Знімали зимою в Карпатах. Тож осьо їх кліп.
Загалом же це драйвовий важкий гурт. Значно важчий за їхню пісню "Маленька".
Схоже людям подобається.
Наступний день. Неділя.
Дорога до води.
Ранкове Дніпро...
...прибиває до берега водорості.
Темна вода, і майже не видно берега. У мене постійне відчуття, що все це насправді - море.
Тут в Долині троянд влаштовують ранкові пробіжки, виконують різноманітні фізичні вправи.
Я шурую в центр міста.
По дорозі, неподалік краєзнавчого музею, зустрічається нічийне дерево з абрикосами.
Вчора якийсь дідок її обривав. І оце, що я подумав, що купуй після цього в когось на базарах абрикоси. Нарвуть десь біля траси і торгують.
Розмальовані ворота.
Підвезли молоко.
За ним підходять переважно люди похилого віку. Можливо це молоко якейсь особливе, а може це настольгія така. Раніше в срср часто так торгували.
Вулиці Черкас.
А це Черкаське музичне училище.
Берельєф на будівлі музичного училища.
А це так.
Блукання між будинками.
А це каменюка із зображенням Богдана Хмельницького.
Це власне сквер на його честь.
Тут ще й замок свого часу був.
Приблизно так ось виглядав.
От, люди вважають, що ось так виглядав Іван Підкова.
Сквер розташовано теж на чималенькому пагорбі. З нього можна споглядати сусідній пагорб.
Тут у сквері живе рудий котик.
Він не боїться людей.
Коли я фотав цю дзигу, я відчув як щось волохате торкнулось моєї руки.
Коли коти жадають пестощів вони готові обтиратись муркотячи об що завгодно.
Цей кіт мабуть їсти хоче.
Красунчик.
І я пішов снідати.
Проходив повз будинок Щербини.
Гарненький будиночок.
Майже як замок.
Решту молока зі свого сніданку я віддав котику.
Жіночка двірник, яка прибирала цей сквер розповіла, що вже два роки як тут цей кіт живе.
Його всі тут, каже, підгодовують.
Пропонувала забрати.
Я ще більше укоротив коробочку з молоком і поставив її під лавку.
Ось так виглядає сквер Хмельницького зі сторони.
Вертаю на фестиваль.
По дорозі - ось такі от розписані двері.
Спіле яблуко.
Абрикоси.
Білі квіти.
Сонячний годинник вказує, що вже одинадцята година ранку.
Учасники ярмарку на ніч ховали свій крам. Тепер ось розкладають все знову.
Парковий тренажерний куточок.
Прогулянковий катер.
Чайки.
А це галявина автостоперів.
Дівчина що їздить автостопом розполвідає про свої подорожі Грузією.
А це розклад автостоперів, які приймають участь у фестивалі і діляться своїм досвідом, своїми враженнями від подорожів.
Поряд розташована літературно-гутіркова галявина, де саме зараз відбуваються поетичні двобої.
Суть полягає в тому, що двоє учасників зачитують по черзі вірші, а глядачі аплодисментами визначають найкращого.
Зараз читає вірші Нюта Бондаренко.
А тепер відбувається визначення переможця. Люди по черзі аплодують учасниками. Сепршу Євгену Кияєву, а потім Нюті Бондаренко. Куратор двобоїв (чувак в білому кашкеті) визначає, кого з поетів глядачі підтримали найбільше.
Далі в двобої виступали Євген Александров і Анастасія Чумак.
Тут перемогла Анастасія, і вийшла у фінал.
Це вже виступає Максим Миськів...
...і Денис Андрушенко (доречі, мені сподобались його вірші).
Чийсь щоденник на траві. Я бачив такі у книгарнях продають.
А це у фіналі - Денис, Нюта і Анастасія. Хто з них переміг, і що йому за це було, я вже не бачив.
Пішов гуляти парком.
Дитячі забавки з фонтаном. Прикольно :) Так би мовити інтелектуальні розваги.
Годинник показує дванадцяту.
Дніпро.
Пляж.
Йдучи вздовж берега.
Плавання під парусом.
А в цей час на фестивалі проходять різноманітні майстер-класи.
Зокрема ось роблять ловців снів.
Мабуть роблять їх без пір'їнок.
А тут пишуть як писали в давнину.
Чорнилом і металевими такими ось ручками.
Думаю і собі щось написати.
Ну, хай, наприклад, буде так.
Всі інші продовжують щось писати.
Сьогодні знову наварили каші. І той стаканчик, який вчора Аня попросила у роздавачів кави все ж таки знадобився. Та акція з роздаванням кави закінчилась ще вчора, і сьогодні вже ніхто не бігав і нічого не пропонував. Тож як добре, що Аня тоді ці стаканчики у них вибила.
А це знов літературна галявина і виступає, чимось схожий на Тарантіно, поет Дмитро Свириденко...
...і Катерина Феб.
Після виступу до Катерини підходять прекрасні люди...
...і зізнаються, що її виступ всім їм дуже сподобався. Ця людина в білому кашкеті - місцевий знавець поезії, організатор різних поетичних заходів.
І після отих во поетичних читань, десь на півгодинки зібрались організатори Гайда-фесту - це хлопці і дівчата, які полюбляють їздити по фестивалях і от на одному з фестів, хтось з них поспорив з іншим, що організує в Черкасах щось не гірше за вже існуючі в Україні фести.
І от вони, зрештою, не дивлячись на відсутність досвіду, на те, що їх переважно не хтіли в серйоз сприймати, вийшли переможцями - виграли грант, відчули на собі всю цю місцеву бюрократію, досхочу наспілкувались з чиновниками і таки створили прекрасну подію, яка тепер закарбована в історії сучасної української культури, як ГайдаФест.
Вони прекрасні. А ще напередодні фесту, десь так за два тижні до початку, двоє хлопців, які є одними з ключових організаторів цього дійства, якось так вирішили собі, що організація фесту це добре, але Шипіт це святе, і врешті в якийсь момент поставили дівчат перед фактом, що ми на Шипоті, але ви цеє... тримайтесь там. Загалом дівчата були в шоці від такого повороту подій.
Та все склалось добре. І фестиваль вийшов дуже класним. Наступний фест хочуть зробити платним, щоб бути більш незалежними від чиновників, і цей фест вже проходитиме скоріш за все не в парку Долина троянд - знайдуть в Черкасах для фесту інше місце. Хоча Долина троянд для фестів - місце дуже хороше.
Глядачі уважно слухають організаторів.
А це ті, хто задавали організаторам найбільше питань.
А це просто песик. Цуценя.
Він загалом то хоче гратись. Мале ще.
Готовий кусати будь-чиї руки.
Навіть ті руки, які його гладаять.
Наразі песик зайнятий - кусає руку чувака у кашкеті.
Цуценя прийшло до мене і почало гризти мій сандаль. На спробу відштовхнути - грайливо кусається. Осьо його морда.
Дніпро.
Наметове містечко.
Кімната Гретхен зайнята налаштуванням звуку під свій виступ.
Це їх робочий одяг. На сцену вони вийдуть в інших футболках.
Тож, прикольно, вони мають сценічні костюми :)
Бас-гітарист (Олександр Михайлець)зосереджено слухає звук.
Вокаліст (Антон Кістрін) пробує себе в якості барабанщика.
А це те, чим обрамлено по боках сцени. І доречі, самі ж організатори там на літературній галявині звернули увагу на цей свій невеличкий прокол...
...Насправді попереду мали б бути висіти ось ті ось плакати, які тепер висять збоку сцени...
...Справа в тому, що ці основні плакати, оскільки вони кріпляться перед колонками, потрібно було замовити у вигляді сітки, щоб ті вільно пропускали звук. Та ось, в результаті внутрішніх непорозумінь, замовили не у вигляді сітки, а суцільними. Тож довелось ці банери повісити по боках, а наперед прикріпити банери-вишиванки. Але мені так більше подобається.
Тож люди так і не побачили переліку спонсорів фесту та не зафіксували їх на свої фотоапарати під час виступів гуртів.
Але чайкам, я думаю, пофіг.
Вони собі покачуються на хвилях.
Планеристи поскаладали свої планери.
Хоча один чувак все ж намагається ще покататись за допомогою планера і сили вітру.
Планер крутить в небесах.
А чуваку щось не особливо вдається гарно поплавати.
Дніпровські хвилі тим часом змочують водорості.
А це ще один для мене сюрприз фестивалю.
Якби не одна дівчина з організаторів, яка на тій же літературній галявині привернула до нього увагу...
...я б напевно провтикав їх виступ.
Отже цього чувака звуть Фріл.
Він з Черкас.
Я його знаю завдяки гурту "На відміну від" і невмирущого хіта (візитівки гурту, пісні з жахливим брутальним текстом) "Я боюся чєбурашку". Це було років десять тому назад.
Тож ось певно дороги у двох хлопців (Фріла і Бєляєва), які скаладали гурт, розійшлися. Обидва ж хлопці продовжують писати пісні і читати реп.
Так от зараз Фріл на сцені Гайдафесту.
І його творчість, текстове наповнення, значно сейрозніше, безпосередньо торкається соціальних тем...
...в тому числі актуальних на сьогодні тем миру і війни.
Ця нова творчість ляже в основу невеличкого альбому, який Фріл планує згодом випустити. Наразі в ютюбі знайшов один з кліпів Фріла:
Це власне Фріл (чи як пишуть - Freel)
Це бас-гітарист.
Ну, і власне разом це однойменний гурт - Freel.
Хлопці з прапором.
Місцева молодь.
Повітряний змій.
Змій у височині.
А он чувак в синьому, що змія хапускає.
Попкорн і вата.
А це такі бювети, з якої наразі дівчина п'є, розставили по місту. Біля краєзнавчого музею теж таке стоїть. Кажуть, що цю воду можна пити.
А зараз на сцені білоруський гурт "Кашлаты Вох".
Чувак вийшов спочатку в курточці з натягнутим на голову капюшоном.
А потім відкинув капюшон, зняв куртку.
Зняв резинку, що тримала волосся.
І це під час шаленої музики.
І от почалась спека.
Цей чувак, насправді (принаймні мені так здається), таємничий дух дрімучих моторошних лісів.
Тексти пісень - для любителів страшних казок.
Щоб відчути, як звучить Кашлаты Вох і про що він співає, ось одна з його пісень:
Ну, а далі фоток дуже багато, тож без коментарів. НАСТУПНІ ФОТО слід проглядати виключно під час звучання пісні Кашлаты Вох. Тому слід залишити увімкненою попередньо вкладену пісню і дивитись фото далі...
Перелік пісень, які виконував Кашлаты Вох. Цей перелік вокалісти виписують для себе, щоб не забути які пісні і в якому порядку вони запланували виконати.
Кашлати Вох уподобав цю дівчину. Іноді співав для неї, дивлячись в її прекрасні очі.
А наприкінці виступу подарував папірець з переліком пісень :)))
Чарівна дівчина.
А це на сцені ведучий вивів ловців покемонів.
Ведучий, в даному випадку виступав певно в якості психіатра, цікавився, чи давно це з вами?
Справа в тому, що у світі з'явилась категорія людей, які бігають по місту і ловлять невидимих нормальним людям істот, яких називають покемонами.
Ведучий цікавиться, які види покемонів ви знаєте?
Мені мабуть цього не зрозуміти. Хоча чого я дивуюсь. Світ давно вже з'їхав з розуму. В свій час вони вирощували і годували тамагочі, потім почали розмовляти самі з собою і вже от збирають невидимих істот. Ну, що ж, щасти :)
Після ось цього покемономанства на сцену вийшов гурт Натоліч.
І всі: А-а-а-а-а!!!
Вокаліст і сам насолоджується музикою.
І ось доречі гурт нещодавно зняв кліп на свою нову пісню:
Тож далі - ще кілька фоток з виступу Натоліча без коментарів.
Тобто це був гурт НАТОЛІЧ на ГайдаФесті.
А це дитячі забавки -стрибати з камінця на камінець.
Особливо мабуть цікаво коли ці камінці оточені водою.
Щось на кшталт компютерної гри.
Але реальність набагато цікавіша.
Дніпро.
Дерева.
Під вечір сонячний годинник фактично нічого не показує. Хоча якась тінь подає на один стілець.
Глядачі по-різному спостерігають за подіями на сцені...
...де вже виступає Кімната Гретхен.
Сонечко бас-гітаристу сліпить очі.
Це вокалісту добре - в нього темні окуляри :)
Якийсь час мікрофон у вокаліста відмовлявся працювати, тож чувак-діджей йому свій простягнув.
Взагалі того діджея гурт Кімната Гретхен вважає запрошеним музикантом.
І він певні електронні звуки в їхню музику додав.
А ще вибігав стрибав на подіумі.
Кортше розважався як міг.
Це Антон Кістрін. Зараз з'їсть мікрофон.
А це якийсь чувак стрибнув в натовп
Вірніше він заздалегідь домовився зі своїми корєшами, що ці його піймають, тож завідомо стрибав у їхні руки. Що ж - впіймали.
А це гойдання руками.
Море волнується раз.
Море волнується два.
Море волнується три.
Морская фігура на мєстє замрі.
Тож це була Кімната Гретхен.
Вечоріє.
З цього пагорба, отам де статує, дуже гарно чутно виступи. Невидно правда ніфіга хто там на сцені, але чутно дуже добре. Та і навіщо дивитись на ту сцену, коли навколо такі краєвиди.
Між каміння пробивається трава.
І от на Долину троянд впала ніч.
І на сцену вийшов хедлайнер останнього, другого дня фесту.
І це Чумацький шлях.
Дуже класний драйвовий колектив.
Чутно було, як хтось з глядачів ділився враженнями з іншим, що типу Чумацький Шлях просто шикарні.
Ну, вони справді зробили справжнє свято.
Та і вокаліст ефектно виглядає з таким ось ірокезом. Та ще й на баяні грає.
Глядачі від екстазу запалювали фаєри.
Мабуть Чумацький Шлях усіх порвав. А ось цю от пісню він здається виконував, коли його глядачі просили вийти й виконати щось на біс:
Ось так добіг кінця ГайдаФест 2016.
А це вже наступний день - Понеділок.
Вночі у наметовому містечку засинаєш, коли з різних боків, хто під гітару, а хто акапельно співає кожен свою якусь пісню - одні під гітару награють пісню гурту Сплін, інші акапельно щось зі Скрябіна, а дівчата так само акапельно співають пісню про Вону.
О третій ночі прокидаєшся від того, що голоси дівчат і хлопців оруть пісню "Ти ж мене підманула" і далі продовжується їх концерт-волання інших популярних пісень, та так, що одна дівчина вимушена була вилізти з намету і прикрикнути "Та ви заткаєтесь нарешті коли небудь чи ні?!"
Під ранок (годині о сьомій) певно з тих дівчат, що горланила оті пісні, наразі ж голосно сповіщала "Добрий ранок, Україно!". Таке враження, що вона взагалі не спала. А можна і спала пару годин. Тим не менш вона полишила наметове містечко, при цьому продовжуючи радісно сповіщати "Добрий ранок, Україно!!!"
А ось тут ось була сцена. Ще немає восьмої. А фесту як і не було. Що лишилось від ГайдаФесту - це напевно наметове містечко, яке все ще досипало. Автостопщики потягнулись на трасу, інші їм побажали вдалого стопу.
Фонтан у парку не працював.
Сонячний годинник теж якусь фігню показував.
Троянди Долини троянд продовжували цвісти.
І я полишав цей парк.
Проходив повз сквер Хмельницького, але рудого кота не побачив.
Пошкандибав до автобусної зупинки.
Повз тінисті зарощі дерев.
Милючись гарно розмальваними стінами під'їздів.
Василь Симоненко і собачка.
А це вздовж дороги яблука нападали.
Ось вони, яблуки.
А це чекають автобуси. І наразі завантажується той самий зелений, яким я і їхав сюди.
От вже в автобусі. Понеділок. Люди йдуть по своїм роботам. А мені завтра на потяг. Адже попереду ще й український Вудсток.
Автобус робив свою традиційну десятихвилинну зупинку. І доречі ж транслював ті самі уривки з Вечірнього кварталу.
