Свято родових помість 2016
Sep. 18th, 2016 10:33 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
dyvosnyВ теплі осінні вихідні 17-18 вересня в Пирогові влаштували Свято родових помість і екопоселень України. Термін "родове помістя" поширений в пострадянських країнах і під ним розуміють ділянку в 1 гектар для однієї родини, якої, за переконанням адептів такого типу поселення, має бути достатньо для проживання великої родини, яка в майбутньому налічуватиме в собі кілька поколінь (діди, прадіди, баби, прабаби, батьки, сестри, брати, їх родини, діти, внуки, і ясна річ правнуки, ну якось так). В усьому іншому (за способом господарювання, будівництвом на цій ділянці та відношенням до оточуючого середовища) - це має бути еко-поселення.
Кожне родове помістя може мати свою окрему назву, і декілька (або кілька десятків)таких родових помість формують поселення, якому господарі цих помість також дають назву. Ну, це таке. Поїхали.
Невеличкий ринок по вулиці Заболотній, неподалік від метро Теремки, йдучи у напрямку Пирогів.
Плоди з куща...
...що росте обабіч доріг.
По вулиці одне за одним зустрічаються такі ось гарненькі фарбовані в червоне зупинки.
Вулиця Заболотного.
Мужик під деревом.
Звернувши на ліво з права натрапляєш на орієнтир...
...і вже прямуєш в ту сторону грунтовою дорогою. Зрештою поряд є і асфальт, але ним йти не цікаво.
Там в далині - провалля.
При підході до музею - купа запаркованих автівок.
І ось центральний вхід.
Афіша від екопоселенців про свято.
І от перейшовши прохідну можна помилуватись картою України.
Вхід на світо безкоштовний. Платити слід лише за вхід на територію музею.
На території музею є своє співоче поле, де власне і проходить свято, але я не поспішаю туди йти. Цікаво ж полазити між гарненьких хатинок та сарайчиків.
Це ось гамазей (будівля для зберігання муки, зерна) початку 20 століття з села Рудницьке Київської області.
Йду далі ледь помітною стежкоу посеред висушеної за літо травою.
Найцікавіше продиратись через хащі до будиночків.
Ось вона, складена без гвіздка.
А це хата 19 століття з села Мала Каратуль Київської області.
Ця будівля теж мабуть для того, аби щось зберігати.
Біля хати з 19 століття.
І все крите соломою.
А це мабуть вулики.
Церква 1600-го року. Церква святого архистратига Михаїла. Походить з села Дорогинка Київської області. Це доречі діюча церква. Он дитину хрестили. Загалом на території музею діють три українських православних храми. Цей храм найдавніший.
Калина біля церкви.
До цієї церкви у вихідні досить насичений графік.
То було хрещення дитини, тебпер ось вінчання.
Колокола.
Церковному хору потрібні співаки.
Я йду далі.
Виточені з дерево голуби за віонним склом.
Церква визирає споміж хат.
Вимощена дорога до вітряків.
От не пам'ятаю. Вони всі здається не працювали. Ніякі лопасті у них не крутилися.
А там ось у низу - співоче поле, де проходить свято. Звідти лунає музика.
Але я ще трохи вирішив поблукати біля хат.
Тож рушаю далі повз вітряки до наступних хатинок.
Хати утопають в квітах.
Кущ калини.
Велетенські дерева.
Хатинки маленькі.
Що аж трава сягає її дахів.
Огорожі.
Криниця-журавель.
Ще одна церква. Її архітектура типова для західного поділля. Сама ж церква з села Зелене Тернопільскої області. 1817 рік.
Там он дитина лдомиться у хату. Але на них всюди понавішано замки. Все тут заченено.
Вчительки дітей по екскурсіях тягають.
Всім цікаво видивтись, що ж там в середині будівель. А от я знаю що там. Там - темрява.
Дах хатинки можна легко дістати рукою.
Соняшник.
Ще одна хатинка. Така охайна.
Якщо більшість хатинок побілені. То у цієї стіни фарбовані в червоним.
Вулиця музею під відкритим небом.
Ну, а тепер, гайда на свято!
Неподалік співочго поля паслась кінна поліція.
А це головна святкова сцена.
Неполалік ярмарок, де поселення або помістя пропонують кожен свої ручної роботи речі або продукти.
Буває доволі складно розрізнити де поселенець, а де простий обиватель.
Ця людина, гадаю, без сумніву поселенець.
На сцені представники того чи іншого екопоселення представляють свою творчість. Ця творчість характеризується сонячним позитивом і мелодійністю.
Баннер над сценою.
А ось і ярмарок. Мама дитині пояснює що це за посудина така з дірочками.
Гарно розмальовані качечки і натуральний квас. Правда, пластикові пляшки, як на мене, псують всю естетику.
Спілкування поселенців.
Порціонування ягід.
Людина питає за квас.
Продають овес.
Вирізані з дерева коні.
Тривають приготування.
Ловці снів.
Флюгер.
Обв'язане стрічками колесо.
Книжки.
Інструмент, що видає звуки дощу.
Ось, це тільки перший ряд ярмарку.
Купол Да Вінчі.
Якщо поцікавитись, тут би напевно розповіли як таке зробити в більш глобальних масштабах.
Перетерті в порошок трави.
Представники поселення Ладославне.
Врожай.
Помістя Медовий Гай.
У них є мед і олія з грецького горіху.
Фотографії помістя.
Хлопчина з фотографій.
Люди.
Гарненькі помідори на банках з томатним соком.
Ляльки з поселення Казкове.
Поселенці.
Врожай поселення Славне.
Букет за 30 грн.
Редька, часник.
Ріпа, помідори.
Кавун.
Полба (або спельта, як друга назва) - напівдикий сорт пшениці, відомий ще з часів неоліту.
Овочеве багатсво поселення Славне.
Тут навіть зврили з полби кашу для дегустування.
Виступи поселенців.
Приємно їх слухати.
Гітарист.
Глядачі, щось їдять і уважно слухають.
Радувало живе виконання...
...бо деякі учасники концерту бувало співали під мінусовку.
Жіночка з гітарою готується вийти на сцену наступною.
Пудель на святі.
Випічка.
Іван-чай з маєтків Ємельяновки.
Чоловік розповідає про ручний млин.
Екологіне перетирання каменем.
Сушені та розкатані фруктові та зернові.
Натуральні солодощі.
Спілкування.
На столі - ліплені птахи.
Дерев'яні іграшки для дітей.
Це крем-мед.
А ще десь куліш роздавали або продавали - не знаю, я був не голодний і нічого не їв, не дегустував.
Солодощі, рахат-лукум...
Тут знають і вміють робити солом'яні тюки, з яких можна збудувати будинок.
Будувати також, певно що, вміють. Пропонують укоренитися в екомістечку Кедровка.
Діючі особи екомістечка.
Щодо жінки не знаю, а от чоловік саме з цього екомістечка.
Розповідає, що мають спеціальні машини для формування тюків, а солому закуповують у селян.
Приємно зустрічати знайомих людей. Дівчина, що зліва, це Олена. Вона вже знайшла своє поселення серед природи Житомирської області. Ну а той мужик, що справа, просто пропонує виноград по 20 грн за кіло.
Володимир та Олена.
Мед з поселення Ємельяновка. Тут було найбільше бджіл (просто ціла хмара). Навіть виникало питання, може вони тут насправді не мед, а бджіл продають :)
Посидушки на плечах.
Картина поселенців.
А ось ці учасники переконані, що вони в Україні найбільші :)
Це поселення - Весела Слобідка.
Схоже що це представники цього поселення.
Чуваки розступились, аби я сфотав поселенський баннер.
Солодкі кульки.
Ярмарок не для того, або хтось щось купував. Думаю, що все це насамперед організовано для спілкування і підбиття підсумків свого розвитку.
Спільне фото одного з поселень.
Одна з жіночок вказуючи на мене пропонує дати мені їх сфотографувати на їхній фотоапарат, аби комплектність їх була повнішою (бо комусь то з них все ж доводилось бути в якості фотографа)...
Тож я їх всіх сфотографував на їхній апарат.
Іграшки з послення Заорілля.
Мішечки з льону та насіння овочевих культур.
Картопля різних сортів.
Глядачі тим часом слухають виступ...
...жіночки з гітарою.
Відпочинок.
Погляд в далину.
Танець.
Виступ жіночки триває.
Терапія глиняними дзвіночками.
Що не зробиш для коханої людини.
Дзвіночки створюють особливий шум...
...генерують звукову вібрацію...
...яка позитивно впливає на стан людини...
...все це доволі серйозно...
...і головне робити це з любовью...
...від низу до верху...
...посилаючи з гори...
...трель позитиву...
...звукове огортання...
Магічне дійство закінчено.
Обійми.
Позитив.
Радість.
Любов.
Представлене різноманітне мило.
Записи та нотатки.
Мабуть теж якісь поселенці.
Гра двох дитячих команд.
Потрібно дерев'яними битками вибивати розтавлені суперником стовчики.
Виходить з перемінним успіхом.
Одиноке дерево.
Запуск змія...
...повітряного змія...
...який здіймається по вітру в небесну блакить...
...не завжди йому вдається піднятись повище...
...але вже літає досить високо.
Вигляд сцени проти сонця.
Тут ще діють постійні торгові крапки музею, де готують та продають шашлики та інші наїдки, адже в Пирогів по вихідним просто приходять відпочити не залежно від того, що тут відбувається. Хоча різноманітних народних та етнічних подій в Пирогові вистачає.
Стінгазета послення Ладославне.
Деякі фото в газеті підписані. От "Зимова казка".
"Райський куточок"
"Разом веселіше і тепліше" тощо
Святкування Нового року.
Здійснення обряду гри у волебол на Купала.
Екопослення "Ра Свєт"!
Послелення Славне, стенд яких класно прикрашений овочами.
Фотографії на стенді поселення.
Он на фото вирощують ту полбу, яку продають і якою пригощають.
Головний стенд організаторів свята. Тут такі загальнопланетарні фото.
Де наш дім, хто наші сусіди...
...і що наробила людина.
Жіночка танцює з дитиною.
Територія свята прикрашеними такими ось прапорами.
Хлопець замахується для метання ножа.
Кидок.
Ніж встромився в дошку.
Встромлений ніж.
А це, тим часом, відвідувачів свята катають на конях. Коней мабуть еко-посленці привели, а може і ні, бо тут в Пирогові можуть місцеві коневоди працювати.
А це ще одна знайома мені людина.
Олексій. Приємно було його бачити. Він організатор невеличких заходів, на двох з яких мені навіть випала нагода виступити.
Олексій разом з товаришем візуально оцінюють хлібці еко-поселенців.
Ось ці хлібці.
А ця жіночка розповідає про білу глину, якою можна чистити зуби.
Коли люди посміхаються, то стають ще більш гарнішими.
А це та сама глина в якості зубної пасти.
На головній сцені тривають виступи талановитих поселенців.
Ось такий календарик роздавали, що зображає, яким чином в еко-поселенні, за міркуваннями адептів родових помість, має бути розбудована кожна ділянка в 1 гектар. Отже, кожній родині - по гектару, кожному родовому помістю - по озеру (штучному ясна річ, правда наскільки це є екологічно і виправдано, тобто втручатись в природній ландшафт і копати на кожному гектарі ями під водойму - оце питання)...
А згодом, коли на головній сцені доспівали останню пісню, то включили музику і почались заклики хороводити.
Як же ж без хороводів? :)
Спочатку зібралась невеличка групка.
Потім підтягнеться більше людей.
Пішли навприсядки.
Змійкою.
Хоровод заплутується і розплутується.
Коло стає ширшим.
Кількість учасників збільшується.
А тепер вожата розповідає про український танець "Гречаники"
Включили музику гурту Божичі під цей танець і розпочали.
Двоє учасників трійці формують ворота.
Інший пірнає туди.
Потім те саме робиться і для другого учасника і от трійця рухається далі.
Деякі це роблять весело і активно.
Потім учаник по середені крутиться до з одним то з іншим.
На скільки пам'ятаю, по середині трійці має бути чоловік, по боках - жінки.
І от знову - ворота для першої дівчини.
і для другої дівчини також.
І знову вперед...
Всі трійці рухаються далі. Вожата з мікрофоном також танцює з усіма.
Так, чоловік крутиться то з однією...
...то з іншою...
...і все це під пісню-танець "Гречаники".
Танець триває доти...
...доки вожата не скаже - стоп.
Після цього перевели подих, поклонились одне одному і розучують новий танець.
Танець під музику Божитчі - "Картошка".
Ось так, розбились на пари (хлопець-дівчина) і рушають проти годинникової стрілки.
Зупинка.
Покрутились.
Після кручення міняються парами. Вірніше момент кручення це і є передача дівчини вперед іншому хлопцеві.
А потім "ладушкі" з заміненим учасником.
Оскільки дівчат більше...
...то деяким дівчатам випала нагода танцювати "за хлопця".
Плескання в долоні приносять неабияке задоволення.
І знов прохід...
...в танці приймали участь і дві маленькі дівчини...
...якою була несподіванка коли партнери почали змінюватись і їм діставались високі дорослі (пара зліва)...
...але діти з тими дорослими впорались.
Коли танець закінчився...
...всі одне одному поклонились.
І я пішов додому.
Вечоріє.
Хатинки поступово огортають сутінки.
Така містична атмосфера.
А це сільська школа.
Тут ще з ХІХ століття навчались читати та писати діти.
Табличка на школі.
Загалом же йти нікуди не хотілось. Тут насправді дуже добре.
Тим паче стільки вільних, хоч і замкнених, хатинок.
Поле в сонячних вечірніх променях.
Виходячи на вулицю Заболотного.
Опісля перейшов на другу сторону...
...і рушив до метро Теремки.
17 вересня 2016 рік.
Кожне родове помістя може мати свою окрему назву, і декілька (або кілька десятків)таких родових помість формують поселення, якому господарі цих помість також дають назву. Ну, це таке. Поїхали.
Невеличкий ринок по вулиці Заболотній, неподалік від метро Теремки, йдучи у напрямку Пирогів.
Плоди з куща...
...що росте обабіч доріг.
По вулиці одне за одним зустрічаються такі ось гарненькі фарбовані в червоне зупинки.
Вулиця Заболотного.
Мужик під деревом.
Звернувши на ліво з права натрапляєш на орієнтир...
...і вже прямуєш в ту сторону грунтовою дорогою. Зрештою поряд є і асфальт, але ним йти не цікаво.
Там в далині - провалля.
При підході до музею - купа запаркованих автівок.
І ось центральний вхід.
Афіша від екопоселенців про свято.
І от перейшовши прохідну можна помилуватись картою України.
Вхід на світо безкоштовний. Платити слід лише за вхід на територію музею.
На території музею є своє співоче поле, де власне і проходить свято, але я не поспішаю туди йти. Цікаво ж полазити між гарненьких хатинок та сарайчиків.
Це ось гамазей (будівля для зберігання муки, зерна) початку 20 століття з села Рудницьке Київської області.
Йду далі ледь помітною стежкоу посеред висушеної за літо травою.
Найцікавіше продиратись через хащі до будиночків.
Ось вона, складена без гвіздка.
А це хата 19 століття з села Мала Каратуль Київської області.
Ця будівля теж мабуть для того, аби щось зберігати.
Біля хати з 19 століття.
І все крите соломою.
А це мабуть вулики.
Церква 1600-го року. Церква святого архистратига Михаїла. Походить з села Дорогинка Київської області. Це доречі діюча церква. Он дитину хрестили. Загалом на території музею діють три українських православних храми. Цей храм найдавніший.
Калина біля церкви.
До цієї церкви у вихідні досить насичений графік.
То було хрещення дитини, тебпер ось вінчання.
Колокола.
Церковному хору потрібні співаки.
Я йду далі.
Виточені з дерево голуби за віонним склом.
Церква визирає споміж хат.
Вимощена дорога до вітряків.
От не пам'ятаю. Вони всі здається не працювали. Ніякі лопасті у них не крутилися.
А там ось у низу - співоче поле, де проходить свято. Звідти лунає музика.
Але я ще трохи вирішив поблукати біля хат.
Тож рушаю далі повз вітряки до наступних хатинок.
Хати утопають в квітах.
Кущ калини.
Велетенські дерева.
Хатинки маленькі.
Що аж трава сягає її дахів.
Огорожі.
Криниця-журавель.
Ще одна церква. Її архітектура типова для західного поділля. Сама ж церква з села Зелене Тернопільскої області. 1817 рік.
Там он дитина лдомиться у хату. Але на них всюди понавішано замки. Все тут заченено.
Вчительки дітей по екскурсіях тягають.
Всім цікаво видивтись, що ж там в середині будівель. А от я знаю що там. Там - темрява.
Дах хатинки можна легко дістати рукою.
Соняшник.
Ще одна хатинка. Така охайна.
Якщо більшість хатинок побілені. То у цієї стіни фарбовані в червоним.
Вулиця музею під відкритим небом.
Ну, а тепер, гайда на свято!
Неподалік співочго поля паслась кінна поліція.
А це головна святкова сцена.
Неполалік ярмарок, де поселення або помістя пропонують кожен свої ручної роботи речі або продукти.
Буває доволі складно розрізнити де поселенець, а де простий обиватель.
Ця людина, гадаю, без сумніву поселенець.
На сцені представники того чи іншого екопоселення представляють свою творчість. Ця творчість характеризується сонячним позитивом і мелодійністю.
Баннер над сценою.
А ось і ярмарок. Мама дитині пояснює що це за посудина така з дірочками.
Гарно розмальовані качечки і натуральний квас. Правда, пластикові пляшки, як на мене, псують всю естетику.
Спілкування поселенців.
Порціонування ягід.
Людина питає за квас.
Продають овес.
Вирізані з дерева коні.
Тривають приготування.
Ловці снів.
Флюгер.
Обв'язане стрічками колесо.
Книжки.
Інструмент, що видає звуки дощу.
Ось, це тільки перший ряд ярмарку.
Купол Да Вінчі.
Якщо поцікавитись, тут би напевно розповіли як таке зробити в більш глобальних масштабах.
Перетерті в порошок трави.
Представники поселення Ладославне.
Врожай.
Помістя Медовий Гай.
У них є мед і олія з грецького горіху.
Фотографії помістя.
Хлопчина з фотографій.
Люди.
Гарненькі помідори на банках з томатним соком.
Ляльки з поселення Казкове.
Поселенці.
Врожай поселення Славне.
Букет за 30 грн.
Редька, часник.
Ріпа, помідори.
Кавун.
Полба (або спельта, як друга назва) - напівдикий сорт пшениці, відомий ще з часів неоліту.
Овочеве багатсво поселення Славне.
Тут навіть зврили з полби кашу для дегустування.
Виступи поселенців.
Приємно їх слухати.
Гітарист.
Глядачі, щось їдять і уважно слухають.
Радувало живе виконання...
...бо деякі учасники концерту бувало співали під мінусовку.
Жіночка з гітарою готується вийти на сцену наступною.
Пудель на святі.
Випічка.
Іван-чай з маєтків Ємельяновки.
Чоловік розповідає про ручний млин.
Екологіне перетирання каменем.
Сушені та розкатані фруктові та зернові.
Натуральні солодощі.
Спілкування.
На столі - ліплені птахи.
Дерев'яні іграшки для дітей.
Це крем-мед.
А ще десь куліш роздавали або продавали - не знаю, я був не голодний і нічого не їв, не дегустував.
Солодощі, рахат-лукум...
Тут знають і вміють робити солом'яні тюки, з яких можна збудувати будинок.
Будувати також, певно що, вміють. Пропонують укоренитися в екомістечку Кедровка.
Діючі особи екомістечка.
Щодо жінки не знаю, а от чоловік саме з цього екомістечка.
Розповідає, що мають спеціальні машини для формування тюків, а солому закуповують у селян.
Приємно зустрічати знайомих людей. Дівчина, що зліва, це Олена. Вона вже знайшла своє поселення серед природи Житомирської області. Ну а той мужик, що справа, просто пропонує виноград по 20 грн за кіло.
Володимир та Олена.
Мед з поселення Ємельяновка. Тут було найбільше бджіл (просто ціла хмара). Навіть виникало питання, може вони тут насправді не мед, а бджіл продають :)
Посидушки на плечах.
Картина поселенців.
А ось ці учасники переконані, що вони в Україні найбільші :)
Це поселення - Весела Слобідка.
Схоже що це представники цього поселення.
Чуваки розступились, аби я сфотав поселенський баннер.
Солодкі кульки.
Ярмарок не для того, або хтось щось купував. Думаю, що все це насамперед організовано для спілкування і підбиття підсумків свого розвитку.
Спільне фото одного з поселень.
Одна з жіночок вказуючи на мене пропонує дати мені їх сфотографувати на їхній фотоапарат, аби комплектність їх була повнішою (бо комусь то з них все ж доводилось бути в якості фотографа)...
Тож я їх всіх сфотографував на їхній апарат.
Іграшки з послення Заорілля.
Мішечки з льону та насіння овочевих культур.
Картопля різних сортів.
Глядачі тим часом слухають виступ...
...жіночки з гітарою.
Відпочинок.
Погляд в далину.
Танець.
Виступ жіночки триває.
Терапія глиняними дзвіночками.
Що не зробиш для коханої людини.
Дзвіночки створюють особливий шум...
...генерують звукову вібрацію...
...яка позитивно впливає на стан людини...
...все це доволі серйозно...
...і головне робити це з любовью...
...від низу до верху...
...посилаючи з гори...
...трель позитиву...
...звукове огортання...
Магічне дійство закінчено.
Обійми.
Позитив.
Радість.
Любов.
Представлене різноманітне мило.
Записи та нотатки.
Мабуть теж якісь поселенці.
Гра двох дитячих команд.
Потрібно дерев'яними битками вибивати розтавлені суперником стовчики.
Виходить з перемінним успіхом.
Одиноке дерево.
Запуск змія...
...повітряного змія...
...який здіймається по вітру в небесну блакить...
...не завжди йому вдається піднятись повище...
...але вже літає досить високо.
Вигляд сцени проти сонця.
Тут ще діють постійні торгові крапки музею, де готують та продають шашлики та інші наїдки, адже в Пирогів по вихідним просто приходять відпочити не залежно від того, що тут відбувається. Хоча різноманітних народних та етнічних подій в Пирогові вистачає.
Стінгазета послення Ладославне.
Деякі фото в газеті підписані. От "Зимова казка".
"Райський куточок"
"Разом веселіше і тепліше" тощо
Святкування Нового року.
Здійснення обряду гри у волебол на Купала.
Екопослення "Ра Свєт"!
Послелення Славне, стенд яких класно прикрашений овочами.
Фотографії на стенді поселення.
Он на фото вирощують ту полбу, яку продають і якою пригощають.
Головний стенд організаторів свята. Тут такі загальнопланетарні фото.
Де наш дім, хто наші сусіди...
...і що наробила людина.
Жіночка танцює з дитиною.
Територія свята прикрашеними такими ось прапорами.
Хлопець замахується для метання ножа.
Кидок.
Ніж встромився в дошку.
Встромлений ніж.
А це, тим часом, відвідувачів свята катають на конях. Коней мабуть еко-посленці привели, а може і ні, бо тут в Пирогові можуть місцеві коневоди працювати.
А це ще одна знайома мені людина.
Олексій. Приємно було його бачити. Він організатор невеличких заходів, на двох з яких мені навіть випала нагода виступити.
Олексій разом з товаришем візуально оцінюють хлібці еко-поселенців.
Ось ці хлібці.
А ця жіночка розповідає про білу глину, якою можна чистити зуби.
Коли люди посміхаються, то стають ще більш гарнішими.
А це та сама глина в якості зубної пасти.
На головній сцені тривають виступи талановитих поселенців.
Ось такий календарик роздавали, що зображає, яким чином в еко-поселенні, за міркуваннями адептів родових помість, має бути розбудована кожна ділянка в 1 гектар. Отже, кожній родині - по гектару, кожному родовому помістю - по озеру (штучному ясна річ, правда наскільки це є екологічно і виправдано, тобто втручатись в природній ландшафт і копати на кожному гектарі ями під водойму - оце питання)...
А згодом, коли на головній сцені доспівали останню пісню, то включили музику і почались заклики хороводити.
Як же ж без хороводів? :)
Спочатку зібралась невеличка групка.
Потім підтягнеться більше людей.
Пішли навприсядки.
Змійкою.
Хоровод заплутується і розплутується.
Коло стає ширшим.
Кількість учасників збільшується.
А тепер вожата розповідає про український танець "Гречаники"
Включили музику гурту Божичі під цей танець і розпочали.
Двоє учасників трійці формують ворота.
Інший пірнає туди.
Потім те саме робиться і для другого учасника і от трійця рухається далі.
Деякі це роблять весело і активно.
Потім учаник по середені крутиться до з одним то з іншим.
На скільки пам'ятаю, по середині трійці має бути чоловік, по боках - жінки.
І от знову - ворота для першої дівчини.
і для другої дівчини також.
І знову вперед...
Всі трійці рухаються далі. Вожата з мікрофоном також танцює з усіма.
Так, чоловік крутиться то з однією...
...то з іншою...
...і все це під пісню-танець "Гречаники".
Танець триває доти...
...доки вожата не скаже - стоп.
Після цього перевели подих, поклонились одне одному і розучують новий танець.
Танець під музику Божитчі - "Картошка".
Ось так, розбились на пари (хлопець-дівчина) і рушають проти годинникової стрілки.
Зупинка.
Покрутились.
Після кручення міняються парами. Вірніше момент кручення це і є передача дівчини вперед іншому хлопцеві.
А потім "ладушкі" з заміненим учасником.
Оскільки дівчат більше...
...то деяким дівчатам випала нагода танцювати "за хлопця".
Плескання в долоні приносять неабияке задоволення.
І знов прохід...
...в танці приймали участь і дві маленькі дівчини...
...якою була несподіванка коли партнери почали змінюватись і їм діставались високі дорослі (пара зліва)...
...але діти з тими дорослими впорались.
Коли танець закінчився...
...всі одне одному поклонились.
І я пішов додому.
Вечоріє.
Хатинки поступово огортають сутінки.
Така містична атмосфера.
А це сільська школа.
Тут ще з ХІХ століття навчались читати та писати діти.
Табличка на школі.
Загалом же йти нікуди не хотілось. Тут насправді дуже добре.
Тим паче стільки вільних, хоч і замкнених, хатинок.
Поле в сонячних вечірніх променях.
Виходячи на вулицю Заболотного.
Опісля перейшов на другу сторону...
...і рушив до метро Теремки.
17 вересня 2016 рік.
