Woodstock 2015
Aug. 11th, 2015 12:59 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
dyvosnyДо Свіржа автобус з львівської 5-ї автостанції прибув приблизно о восьмій годині ранку. Водій відкрив багажник. Піпли позабирали свої речі та рушили чи то інтуїтивно чи то керуючись вказівниками до головних воріт фесту.
У затишних свірзьких вуличках греблися кури, бродили песики, а місцеві торгували з табуреток і столиків домашніми наїдками та городиною.
Вудсток тим часом приймав гостей. Клеїв їм на руки зелені паперові стрічки і черговий гість поринав у вир атмосфери різноманіття музичних смаків, занять, справ. В далині у відвіденому спеціально для цього місці палили багаття. З того чи іншого боку долинало гітарне бринчання, співи. Але перш за все . Потрібно було знайти собі місце у наметовому містечку.
село Свірж, Львівська область, 8 серпня 2015 року
Харчування на Woodstock-2015
Вегетаріанськими стравами запропоноване на фесті не на назвеш. Але знайти більш менш їстівне можна було. Тож раціон цього дня склали наступні страви:
Сніданок. Рис з овочами, салат та квас.
Обід. Картопля, запечена на мангалі, салат та квас.
Вечеря. Кукурудза, запечена на мангалі, та квас.
село Свірж, Львівська область, 8 серпня 2015 року
Свірзький замок
Фортифікаційна споруда 1484 року.
Люди тих далеких часів і не підозрювали, що мине кілька століть і на території їхньої споруди буде проведено Вудсток
і що для цього фесту в кімнатах Свірзького замку буде облаштовано центр для підзарядки мобільних телефонів та інших дрібних електронних пристроїв та апаратури.
В звичайні дні замок виконує функцію музею, а в дні фесту коридори й кімнати замку організатори використовували в якості службових приміщень.
село Свірж, Львівська область, 8 серпня 2015 року
Ми помрем не в Парижі
Там, саме там, нижче по схилу, де палили багаття, варили вариво, нарізали картопельку та моркву в казанок, дві дівчини облаштувавшись неподалік, вздовж стежки, по-черзі грали на гітарі та співали пісні таких гуртів як Один в каное (пісня «Човен»), Мертвий Півень (пісня «Ми помрем не в Парижі») та інших українських рок-гуртів. Вони гарно співали. Мені це сподобалось і привернуло мою увагу.
Жити в кайф
Жити в кайф. Життя по венах. У рваній торбині пляшка портвейну. Гітарні струни. Посмішки перехожих...
Невже ти переймаєшся думками інших? Невже не знаєш, що адекватність визначається твоєю фізичною приналежністю до того чи іншого світу? Порізані слова, немов ті вирізки з газетних шпальт. Відображено контрасти. Розставлено акценти.
І з тим життя набирає сутності. Простої як двері. Двері в інший вимір. Збиваючи придорожній пил, йдеш далі. Щуришся на сонце. Живеш.
село Свірж, Львівська область, 8 серпня 2015 року
Музика регі знайде тебе скрізь
В тому числі й на Woodstock-2015. Всі будуть раді тобі. Музика регі можливо вже у тебе в крові. Безтурботна, всепоглинаюча, радісна, весела. Ми всі є імпульс планети земля. Пульсація космосу, стрибки у вічність. Подорожуй з нами і сонце буде світити вічно. Адже сонце світить тільки тому, що танцює і співає під музику регі. Знайди найглибшу печеру яку зможеш і промінь сонця добереться і туди. Разом з музикою регі. О, так. Разом з музикою регі.
село Свірж, Львівська область, 8 серпня 2015 року
Яблуня
Там, біля Свірзького замку росте яблуня зі смачними кисло-солодкими плодами. Дерево має розлогі гілки, що на них можна розвлитися як в кріслі, і яблуня тебе триматиме. Тут і справді можна жити. Якщо коли-небудь ви почуєте історію про те, що у Свіржі на Вудстоці був один чувак який жив прямісінько на дереві, то не звертайте уваги на ці байки. Справа в тім, що той чувак – це я. І можу вам сказати, що самого по собі безпосереднього наміру жити на дереві у мене не було, хоча, не буду заперечувати, що такі ідеї та бажання все ж таки відвідували мою тендітну свідомість…
Але давайте все по-порядку. Коли сонце розпекло Свірж до такого стану, що знаходитись під відритим небом було просто нестерпно, будь який затінок, будь який затишок – сприймався які спасіння. Так от, тиняючись біля замку я й примітив це деревце, яке росло на схилі. На ньому висіли шикарні яблука. Хоча більшість з них перебувала в недосяжності. Звісно їх можна було спробувати збити палкою, або струшувати до посиніння, ну а потім шукати у високій, щільно ростучій під деревом траві, кропиві. Зрештою бажання цим займатись у мене не було. Ті яблучка до яких таки вдалося мені дотягнутись і зірвати, я поклав до наплічника і наступного ранку схрумав. А так, залишився перечікувати спеку в затишку мого рятівного дерева.
В якийсь момент до мене звернулись дівчата, які проходили повз. Оскільки дерево знаходилось на схилі, то в результаті того що я сидів на висоті, а стежка проходила по схилу вище, ми фактично при розмові знаходились на рівні одне до одного. Питання було наступного характеру.
– Ви живете на цьому дереві?
Не довго думаючи я випалив
– Авжеж! Постійно. На ніч прив’язуюсь щоб не впасти. Було б деревце повище – забрався ще б вище.
- А чому ви не обрали он те дерево, - неподалік і справді ріс дуже високий, прямо таки гігантський клен. На що я апелював до логіки, пояснивши, що людині ж то треба чимось харчуватись. На високому клені харчуватись немає чим. А на яблуні є смачні їстівні плоди, є що їсти. Тож буду жити тут. Дівчата пообіцяли час від часу навідуватись в гості. А я ховаючись від спеки у затінку дерева, продовжував відпочивати і насолоджуватись краєвидами.
село Свірж, Львівська область, 8 серпня 2015 року
Вибух свіжості на Woodstock-2015
Пригнали з Перемишлян пожежку і подарували замореним спекою піплам море свіжості прямісінько з гідранту спецмашини.
Це була оаза посеред пустелі. Світ не бачив ще більшої радості від води. Струмінь бив прямо в небо.
Захоплені піпли в знак вдячності полили і самих пожежників. Один з них сховався в машині, інші - розбіглись.
Потік холодної води з гідранту був поза всякою конкуренцією, і один з гуртів , що у цей самий момент грав на головній сцені залишався без уваги, а лідер гурту марно намагався привернути до своєї творчості увагу.
Та ну, яка музика? Які гурти? Бризки, крики, сміх та радість. Стрибаючий разом із скаженим гідрантом натовп був в екстазі.
село Свірж, Львівська область, 8 серпня 2015 року
Наостанок про Woodstock-2015
Я помітив одну річ. Найращий фест роблять в першу чергу яскраві особистості просто своєю присутністю. І не важливо що там коїться на сценах. Атмосферу творять вони – оці хороші люди. Це вони гуртом співають позитивні мантри.
Це вони вміють швидко, та навіть із заплющеними очима, плести фенічки.
Крім того, вони можуть скласти з сіна й соняха друга свого Соніка.
Або ж надіти маску і перетворитися на супер героя – людину-кавуна.
Суботній день фесту добігав кінця. Вечоріло. Дехто з людей все ще купався.
Дехто ще плавав на човнах.
На головній сцені тим часом намічалось багато виступів. Серед них запам’ятались Mery, Atmasfera, Raggafaya… Драйв головної, а потім малої (нічної) сцени лунав до четвертої ранку. Пробувати заснути під гупання - екзикуція. Але біля самої сцени це, мабуть, було чи не єдине що добре зігрівало, адже ніч видалася холодною. Просто пробирала до кісток своєю вогкістю.
А вже зранку, як почало світати та теплішати, вервечка піплів потягнулась на вихід, почала потроху скупчуватися на автобусній зупинці. Потроху вертає спека. Піпл трамбує під саму зав’язку автобус до Львова. Ті хто не вліз - лишаються чекати наступного. Час очікування як мінімум півгодини. В цей день старенькі, горбатенькі бабульки не мали жодних шансів проїхати свої десять кілометрів від села до села. Скажімо відверто - це просто був не їх день. Автобуси везли щасливих людей додому, після одного з найщасливіших літніх днів у їхньому житті.
село Свірж, Львівська область, 8 серпня 2015 року
У затишних свірзьких вуличках греблися кури, бродили песики, а місцеві торгували з табуреток і столиків домашніми наїдками та городиною.
Вудсток тим часом приймав гостей. Клеїв їм на руки зелені паперові стрічки і черговий гість поринав у вир атмосфери різноманіття музичних смаків, занять, справ. В далині у відвіденому спеціально для цього місці палили багаття. З того чи іншого боку долинало гітарне бринчання, співи. Але перш за все . Потрібно було знайти собі місце у наметовому містечку.
село Свірж, Львівська область, 8 серпня 2015 року
Харчування на Woodstock-2015
Вегетаріанськими стравами запропоноване на фесті не на назвеш. Але знайти більш менш їстівне можна було. Тож раціон цього дня склали наступні страви:
Сніданок. Рис з овочами, салат та квас.
Обід. Картопля, запечена на мангалі, салат та квас.
Вечеря. Кукурудза, запечена на мангалі, та квас.
село Свірж, Львівська область, 8 серпня 2015 року
Свірзький замок
Фортифікаційна споруда 1484 року.
Люди тих далеких часів і не підозрювали, що мине кілька століть і на території їхньої споруди буде проведено Вудсток
і що для цього фесту в кімнатах Свірзького замку буде облаштовано центр для підзарядки мобільних телефонів та інших дрібних електронних пристроїв та апаратури.
В звичайні дні замок виконує функцію музею, а в дні фесту коридори й кімнати замку організатори використовували в якості службових приміщень.
село Свірж, Львівська область, 8 серпня 2015 року
Ми помрем не в Парижі
Там, саме там, нижче по схилу, де палили багаття, варили вариво, нарізали картопельку та моркву в казанок, дві дівчини облаштувавшись неподалік, вздовж стежки, по-черзі грали на гітарі та співали пісні таких гуртів як Один в каное (пісня «Човен»), Мертвий Півень (пісня «Ми помрем не в Парижі») та інших українських рок-гуртів. Вони гарно співали. Мені це сподобалось і привернуло мою увагу.
Жити в кайф
Жити в кайф. Життя по венах. У рваній торбині пляшка портвейну. Гітарні струни. Посмішки перехожих...
Невже ти переймаєшся думками інших? Невже не знаєш, що адекватність визначається твоєю фізичною приналежністю до того чи іншого світу? Порізані слова, немов ті вирізки з газетних шпальт. Відображено контрасти. Розставлено акценти.
І з тим життя набирає сутності. Простої як двері. Двері в інший вимір. Збиваючи придорожній пил, йдеш далі. Щуришся на сонце. Живеш.
село Свірж, Львівська область, 8 серпня 2015 року
Музика регі знайде тебе скрізь
В тому числі й на Woodstock-2015. Всі будуть раді тобі. Музика регі можливо вже у тебе в крові. Безтурботна, всепоглинаюча, радісна, весела. Ми всі є імпульс планети земля. Пульсація космосу, стрибки у вічність. Подорожуй з нами і сонце буде світити вічно. Адже сонце світить тільки тому, що танцює і співає під музику регі. Знайди найглибшу печеру яку зможеш і промінь сонця добереться і туди. Разом з музикою регі. О, так. Разом з музикою регі.
село Свірж, Львівська область, 8 серпня 2015 року
Яблуня
Там, біля Свірзького замку росте яблуня зі смачними кисло-солодкими плодами. Дерево має розлогі гілки, що на них можна розвлитися як в кріслі, і яблуня тебе триматиме. Тут і справді можна жити. Якщо коли-небудь ви почуєте історію про те, що у Свіржі на Вудстоці був один чувак який жив прямісінько на дереві, то не звертайте уваги на ці байки. Справа в тім, що той чувак – це я. І можу вам сказати, що самого по собі безпосереднього наміру жити на дереві у мене не було, хоча, не буду заперечувати, що такі ідеї та бажання все ж таки відвідували мою тендітну свідомість…
Але давайте все по-порядку. Коли сонце розпекло Свірж до такого стану, що знаходитись під відритим небом було просто нестерпно, будь який затінок, будь який затишок – сприймався які спасіння. Так от, тиняючись біля замку я й примітив це деревце, яке росло на схилі. На ньому висіли шикарні яблука. Хоча більшість з них перебувала в недосяжності. Звісно їх можна було спробувати збити палкою, або струшувати до посиніння, ну а потім шукати у високій, щільно ростучій під деревом траві, кропиві. Зрештою бажання цим займатись у мене не було. Ті яблучка до яких таки вдалося мені дотягнутись і зірвати, я поклав до наплічника і наступного ранку схрумав. А так, залишився перечікувати спеку в затишку мого рятівного дерева.
В якийсь момент до мене звернулись дівчата, які проходили повз. Оскільки дерево знаходилось на схилі, то в результаті того що я сидів на висоті, а стежка проходила по схилу вище, ми фактично при розмові знаходились на рівні одне до одного. Питання було наступного характеру.
– Ви живете на цьому дереві?
Не довго думаючи я випалив
– Авжеж! Постійно. На ніч прив’язуюсь щоб не впасти. Було б деревце повище – забрався ще б вище.
- А чому ви не обрали он те дерево, - неподалік і справді ріс дуже високий, прямо таки гігантський клен. На що я апелював до логіки, пояснивши, що людині ж то треба чимось харчуватись. На високому клені харчуватись немає чим. А на яблуні є смачні їстівні плоди, є що їсти. Тож буду жити тут. Дівчата пообіцяли час від часу навідуватись в гості. А я ховаючись від спеки у затінку дерева, продовжував відпочивати і насолоджуватись краєвидами.
село Свірж, Львівська область, 8 серпня 2015 року
Вибух свіжості на Woodstock-2015
Пригнали з Перемишлян пожежку і подарували замореним спекою піплам море свіжості прямісінько з гідранту спецмашини.
Це була оаза посеред пустелі. Світ не бачив ще більшої радості від води. Струмінь бив прямо в небо.
Захоплені піпли в знак вдячності полили і самих пожежників. Один з них сховався в машині, інші - розбіглись.
Потік холодної води з гідранту був поза всякою конкуренцією, і один з гуртів , що у цей самий момент грав на головній сцені залишався без уваги, а лідер гурту марно намагався привернути до своєї творчості увагу.
Та ну, яка музика? Які гурти? Бризки, крики, сміх та радість. Стрибаючий разом із скаженим гідрантом натовп був в екстазі.
село Свірж, Львівська область, 8 серпня 2015 року
Наостанок про Woodstock-2015
Я помітив одну річ. Найращий фест роблять в першу чергу яскраві особистості просто своєю присутністю. І не важливо що там коїться на сценах. Атмосферу творять вони – оці хороші люди. Це вони гуртом співають позитивні мантри.
Це вони вміють швидко, та навіть із заплющеними очима, плести фенічки.
Крім того, вони можуть скласти з сіна й соняха друга свого Соніка.
Або ж надіти маску і перетворитися на супер героя – людину-кавуна.
Суботній день фесту добігав кінця. Вечоріло. Дехто з людей все ще купався.
Дехто ще плавав на човнах.
На головній сцені тим часом намічалось багато виступів. Серед них запам’ятались Mery, Atmasfera, Raggafaya… Драйв головної, а потім малої (нічної) сцени лунав до четвертої ранку. Пробувати заснути під гупання - екзикуція. Але біля самої сцени це, мабуть, було чи не єдине що добре зігрівало, адже ніч видалася холодною. Просто пробирала до кісток своєю вогкістю.
А вже зранку, як почало світати та теплішати, вервечка піплів потягнулась на вихід, почала потроху скупчуватися на автобусній зупинці. Потроху вертає спека. Піпл трамбує під саму зав’язку автобус до Львова. Ті хто не вліз - лишаються чекати наступного. Час очікування як мінімум півгодини. В цей день старенькі, горбатенькі бабульки не мали жодних шансів проїхати свої десять кілометрів від села до села. Скажімо відверто - це просто був не їх день. Автобуси везли щасливих людей додому, після одного з найщасливіших літніх днів у їхньому житті.
село Свірж, Львівська область, 8 серпня 2015 року
